КАС вказав, що правовий статус поняття «одинокого батька» не врегульований законодавством. Тому він вважає можливим застосування аналогії поняття «одинокої матері», тлумачення якого зазначено у Постанові Пленуму ВСУ.
Частиною третьою статті 184 КЗпП як одну з гарантій захисту прав окремих категорій жінок визначено заборону звільнення одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Проте чинне законодавство тлумачення поняття «одинока матір» не містить. Цю прогалину свого часу виправив ВСУ, який у пункті 9 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами трудових спорів» вказав, що одинокою матір’ю є жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої немає запису про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама. Однак у такому разі постає питання — чи поширюються вказані вище гарантії на чоловіків, які самостійно виховують дітей? Чи відповідає статус «одинокий батько» статусу «одинока матір»?
Відповідь на це запитання дав Касаційний адміністративний суд у судовому рішенні, яке пропонується до уваги. У цій справі військовослужбовця було звільнено зі служби у зв’язку з неодноразовим порушенням останнім дисципліни. Не погоджуючись із таким рішенням останнім таке було оскаржено у судовому порядку, оскільки накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності були необґрунтованими та винесеними в незаконний спосіб. Постановою окружного адміністративного суду у задоволенні позову було відмовлено.
Своєю чергою, суд апеляційної інстанції підтвердив законність такого звільнення оскільки у відповідача були наявні достатні умови для звільнення позивача із військової служби згідно з пунктом «и» частини шостої статті 26 Закону № 2232, а тому спірні накази відповідача є правомірними. На вказані рішення звільненою особою було подано касаційну скаргу, в якій він послався серед іншого на те, що відповідачем порушено трудові гарантії позивача під час звільнення, позаяк він є одиноким батьком.
Переглядаючи рішення та надаючи оцінку вказаним доводам, КАС вказав, що правовий статус поняття «одинокого батька» не врегульований законодавством, вбачається можливим застосовування аналогії поняття «одинокої матері», тлумачення якого зазначено у Постанові Пленуму ВСУ. Тобто, для набуття статусу «одинока матір», «одинокий батько», необхідні два факти: не перебування у шлюбі, а також виховання та утримання дитини самими матір`ю чи батьком відповідно, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.
Розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини з позивачем, що передбачає обов'язок батька щодо утримання та виховання дитини не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини та, відповідно, не підтверджує наявність у позивача статусу «одинокий батько».
