Державне підприємство на виконання рішення суду сплатило працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувало моральну шкоду. Із вказаних сум боржник утримав ПДФО та військовий збір. Однак пізніше державний виконавець виніс постанову про арешт грошей на рахунку ДП в розмірі утриманих сум, і вони були списані з відповідного рахунку.
ВС/КАС у постанові дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій державного виконавця підлягають скасуванню та направленню на повторний розгляд.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що державний виконавець діяв у межах повноважень, оскільки боржник виплатив стягувачу не всю суму, вказану в рішенні суду. Проте такі висновки судів не повною мірою відповідають положенням чинного законодавства.
Суд визначає суму середнього заробітку працівника за час вимушеного прогулу без утримання податків та інших обов’язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення. Проте у рішенні, яке перебувало на виконанні, суд не зазначив, що сума середнього заробітку стягнута без урахування (утримання) податків і зборів.
Системний аналіз законодавства дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Останні підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення, внаслідок чого виплачена працівнику сума зменшується на суму податків і зборів.
Крім того, відрахування податків і обов’язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, з якої також відраховувались би податки і збори.
Таким чином, роботодавець правомірно утримав ПДФО та військовий збір із визначених судом сум стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника та відшкодування йому моральної шкоди.
