Час від часу виникає питання про переведення працівника з роботи за сумісництвом на основне місце роботи без зміни обійманої посади. Це трапляється, коли працівник працював за сумісництвом, а потім звільнився за основним місцем роботи й хоче, щоб місце роботи за сумісництвом тепер стало його основним місцем роботи.
Мінсоцполітики вважає, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 КЗпП, та в інших випадках, передбачених законодавством.
Так, пунктом 31 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.
У зв'язку з цим, якщо працівник залишиться працювати на тій самій посаді в межах підприємства, переведення в розумінні статті 32 КЗпП не може бути застосовано.
Отже, Мінсоцполітики вважає, що в такому випадку працівника доцільно звільнити з посади за сумісництвом, а потім прийняти на основне місце роботи за новим трудовим договором, враховуючи вимоги статті 24 КЗпП.
Перелік підстав для звільнення працівника зазначено у статтях 36-41 КЗпП.
Крім цього, працівник може бути звільнений на підставі пункту 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій.
Про це йдеться в листі Мінсоцполітики.
