Передбачені статтею 119 КЗпП гарантії за своєю сферою дії поширюються на всіх без винятку працівників, у т. ч. сумісників, незалежно від того, працюють вони за строковим чи безстроковим трудовим договором. Право на зазначенні гарантії виникає у зв’язку з настанням юридичного факту залучення до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призову на військову службу за призовом під час мобілізації або на особливий період.
Указами Президента України від 17 березня 2014 р. № 303/2014 та від 14 січня 2015 р. № 15/2015 було оголошено часткову мобілізацію. Тобто відповідно до чинного законодавства настав особливий період, який діє до цього часу.
Крім того, питання наявності особливого періоду в державі поза часом проведення мобілізації було також предметом судових розглядів.
Стаття 119 КЗпП яка гарантує збереження місця роботи, посади та середнього заробітку під час дії особливого періоду, є спеціальною правовою нормою щодо пункту 3 статті 36 КЗпП, прийняття якої було обумовлено проведенням в Україні АТО і, відповідно, необхідністю залучення громадян (працівників) до виконання військових обов’язків. У випадку закінчення умов особливого періоду функціонування Збройних Сил України, стане можливим звільнення згідно з пунктом 3 статті 36 КЗпП.
Тому звільнення працівника, який працює за строковим трудовим договором, можливе лише після закінчення дії контракту про проходження громадянами України військової служби.
