Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув адміністративну справу за позовом громадянки до ГУ МВС України в Харківській області, МВС України про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді.
Так, позивачка з 2012 р. проходила службу в органах внутрішніх справ. У 2014 р. вона пішла у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У листопаді 2015 р. позивачку, яка все ще перебувала у декретній відпустці, було звільнено із займаної посади через скорочення штатів.
Позивачка, вважаючи дії роботодавця незаконними, звернулася із позовом до суду. Постановою суду першої інстанції позов було задоволено. Але суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким у позові відмовив.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, залишивши рішення суду першої інстанції, яким скасовано наказ про звільнення та зобов’язано поновити позивачку на посаді, в силі. ВС дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов’язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Частиною третьою статті 184 КЗпП чітко встановлено гарантію обмеження звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років, та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов'язкового працевлаштування.
У рішенні Верховний Суд також нагадав правову позицію ВСУ з цього приводу, відповідно до якої у разі покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, йдеться фактично про реорганізацію.
Таким чином, установлена законодавством можливість ліквідації державної установи з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати завдання установи, що ліквідується, включає зобов'язання роботодавця (держави) щодо працевлаштування працівників ліквідованої установи.
