від 15 травня 2013 р. № 340
Відповідно до частини шостої статті 34 і частини п’ятої статті 35 Закону України «Про зайнятість населення» Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, що додається.
2. Ця постанова набирає чинності через шість місяців з дня опублікування.
Прем’єр-міністр України М. АЗАРОВ
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 15 травня 2013 р. № 340
ПОРЯДОК
підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями
1. Цей Порядок визначає механізм підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями (далі — підтвердження кваліфікації).
2. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
1) анкета самооцінювання — перелік питань (тестових завдань) для самостійної оцінки особою наявних у неї професійних знань, умінь та навичок за робітничою професією;
2) засоби вимірювання результатів неформального професійного навчання (далі — засоби вимірювання) — екзаменаційні білети, контрольні та тестові завдання, кваліфікаційні пробні роботи, інструменти, обладнання, матеріали та інші засоби відповідно до рівня кваліфікації та технологічних вимог;
3) критерії оцінювання результатів неформального професійного навчання (далі — критерії оцінювання) — вимоги до відповідного рівня кваліфікації або компетенції, яким повинна відповідати особа;
4) неформальне професійне навчання — набуття особою професійних знань, умінь і навичок, не регламентоване місцем набуття, строком та формою навчання.
3. Підтвердження кваліфікації здійснюється підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, які відповідають вимогам, установленим Мінсоцполітики та Міністерством освіти і науки (далі — суб’єкти підтвердження).
Перелік робітничих професій, за якими здійснюється підтвердження кваліфікації, та суб’єктів підтвердження затверджується Мінсоцполітики за пропозиціями Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні та Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні (далі — спільні представницькі органи).
4. Підтвердити кваліфікацію можуть громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями, яким надано притулок в Україні, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, яким надано тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію в Україну.
5. Організація роботи з підтвердження кваліфікації здійснюється Державною службою зайнятості та її територіальними органами.
6. Відповідний територіальний орган Державної служби зайнятості (далі — територіальний орган) видає особі, яка виявила бажання підтвердити кваліфікацію, анкету самооцінювання за обраною нею робітничою професією, та інформує її про:
1) вимоги до кваліфікаційного рівня такої робітничої професії (вимоги кваліфікаційної характеристики професії за відповідним кваліфікаційним рівнем, професійного стандарту до стажу роботи);
2) критерії оцінювання;
3) процедуру підтвердження кваліфікації;
4) суб’єкти підтвердження, що здійснюють підтвердження кваліфікації за такою робітничою професією, графік та орієнтовну вартість підтвердження кваліфікації.
7. За результатами заповнення анкети самооцінювання особа подає територіальному органові заяву про підтвердження кваліфікації, у якій зазначаються прізвище, ім’я та по батькові особи, місце роботи і посада (за наявності), назва професії та кваліфікаційний рівень, на який вона претендує, стаж роботи за професією відповідного кваліфікаційного рівня (за наявності вимог кваліфікаційної характеристики професії за відповідним кваліфікаційним рівнем, професійного стандарту до стажу роботи), найменування суб’єкта підтвердження, який обрала особа. До заяви додаються:
1) паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України; посвідка на постійне проживання (для іммігранта, іноземця або особи без громадянства, яка постійно проживає в Україні); посвідчення біженця (для біженця); посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або особи, якій надано тимчасовий захист в Україні (для таких осіб);
2) копії документа, що засвідчує факт трудових відносин (за наявності), та документа, що засвідчує наявність стажу роботи за професією відповідного кваліфікаційного рівня (за наявності вимог кваліфікаційної характеристики професії за відповідним кваліфікаційним рівнем, професійного стандарту до стажу роботи);
3) оригінал документа про освіту (за наявності). У разі наявності іноземного документа про освіту особа подає також відповідну довідку про його визнання;
4) одна фотокартка розміром 3 х 4 сантиметри;
5) медична довідка (лікарський консультаційний висновок) за формою № 086/о; особова медична книжка (для осіб, які бажають підтвердити кваліфікацію за робітничими професіями у сфері торгівлі, громадського харчування, харчової та переробної промисловості); медична довідка про можливість виконання робіт за професією, пов’язаною з роботами з підвищеною небезпекою, та відповідні довідки, видані наркологом і психіатром (для осіб, які бажають підтвердити кваліфікацію за робітничими професіями, пов’язаними з роботами з підвищеною небезпекою);
6) лист роботодавця про направлення працівника на підтвердження результатів неформального професійного навчання (за наявності).
8. Копії документів іноземною мовою повинні бути перекладені українською мовою та легалізовані в установленому порядку.
Посадова особа територіального органу робить копії з оригіналів документів у присутності особи, яка їх подала. Оригінали таких документів повертаються особі.
Для обробки персональних даних особа подає зазначеному органові згоду в письмовій формі відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».
9. Територіальний орган:
1) видає особі не пізніше ніж на восьмий робочий день з дня подання нею документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку, направлення на підтвердження кваліфікації за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі — направлення). У разі подання особою таких документів не в повному обсязі направлення не видається;
2) зберігає протягом трьох років подані особою заяву, копії документа, що посвідчує особу, анкети самооцінювання та корінець направлення;
3) веде облік осіб, які виявили бажання підтвердити кваліфікацію, та осіб, яким видано документ про її підтвердження.
10. Для підтвердження кваліфікації особа звертається до суб’єкта підтвердження та подає направлення і документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку.
Підтвердження кваліфікації здійснюється суб’єктом підтвердження згідно з договором, укладеним суб’єктом підтвердження з особою або роботодавцем.
11. Для забезпечення підтвердження кваліфікації суб’єкт підтвердження утворює комісію в порядку, визначеному Мінсоцполітики та Міністерством освіти і науки за погодженням із спільними представницькими органами.
Підтвердження кваліфікації здійснюється за результатами визначення рівня професійних знань, умінь і навичок особи із застосуванням засобів вимірювання та критеріїв оцінювання.
Засоби вимірювання, критерії оцінювання, анкета самооцінювання за конкретною робітничою професією розробляються та затверджуються суб’єктом підтвердження згідно з вимогами кваліфікаційних характеристик професій, професійних стандартів за погодженням із спільними представницькими органами, Мінсоцполітики та Міністерством освіти і науки.
Для професій, пов’язаних з роботами з підвищеною небезпекою, засоби вимірювання, критерії оцінювання та анкети самооцінювання погоджуються також Держгірпромнаглядом.
12. Суб’єкти підтвердження подають для організації роботи із підтвердження кваліфікації територіальному органові:
1) критерії оцінювання;
2) анкету самооцінювання;
3) графік підтвердження кваліфікації разом з інформацією про вартість, що визначається в установленому законодавством порядку.
13. Особі, яка підтвердила кваліфікацію, видається свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації за результатами неформального професійного навчання, форма та порядок видачі якого встановлюються Мінсоцполітики за погодженням з Міністерством освіти і науки та спільними представницькими органами.
У разі виявлення в особи під час проходження процедури підтвердження кваліфікації рівня професійних знань, умінь та навичок, достатніх для виконання окремих видів робіт за професією, суб’єкт підтвердження на підставі рішення комісії, зазначеної в пункті 11 цього Порядку, видає такій особі сертифікат оцінювання результатів неформального професійного навчання, форма та порядок видачі якого встановлюються Мінсоцполітики за погодженням з Міністерством освіти і науки та спільними представницькими органами.
Особі, яка не підтвердила кваліфікацію, суб’єкт підтвердження надає рекомендації щодо продовження навчання.
14. Суб’єкт підтвердження:
1) видає особам, які підтвердили кваліфікацію, свідоцтво або сертифікат, зазначені в пункті 13 цього Порядку, особисто під підпис;
2) надсилає протягом п’яти робочих днів з дати прийняття рішення про підтвердження кваліфікації територіальному органові корінець направлення.
15. У разі виникнення спірних питань, пов’язаних з підтвердженням кваліфікації, особа має право звернутися із заявою до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, структурного підрозділу з питань освіти обласної, міської мм. Києва та Севастополя держадміністрації з питань освіти, який розглядає її та приймає відповідне рішення з порушеного в заяві питання.
16. Фінансування підтвердження кваліфікації здійснюється за рахунок коштів особи або роботодавця (у разі направлення ним особи).
