Може бути підставою припинення трудового договору призов або вступ працівника або власника — фізособи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 КЗпП.
Однак частина четверта статті 119 КЗпП, за якою надавалися додаткові гарантії працівникам, призваним під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжували військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше, ніж на строк укладеного контракту, зберігалося місце роботи, виключено на підставі Закону України № 1769-VIII
Частиною 12 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на військову службу чи залучені для виконання робіт із забезпечення оборони держави у воєнний час. У мирний час жінки можуть бути прийняті на військову службу та службу у військовому резерві тільки добровільно (за контрактом).
Військова служба за контрактом осіб рядового складу та військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу є окремим видом військової служби та не належить до строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Оскільки жінка не була призвана та мобілізована на військову службу, не була військовозобов'язаною та не перебувала в запасі, а добровільно уклала контракт на проходження військової служби та взяла на себе зобов'язання, передбачені контрактом, тоді гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП, на неї не поширюються.
Такі пояснення наводить Держаудитслужба в листі № 25-18/627.
Також ця служба робить висновок, що наразі «особливого періоду» не запроваджено, як і не оголошено воєнного стану, оскільки особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни — воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Однак відмітимо, що Міноборони в листах № 316/1/906 та № 322/2/6917 наполягає: з початку оголошення вперше часткової мобілізації настав особливий період. Законодавством не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
ВАСУ в постанові (справа № 800/582/14) зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.
Держпраці у разі звільнення з роботи осіб, які були призвані на військову службу, вважає неправомірними такі дії роботодавців та наполягає на поновленні працівників на роботі.
До того ж наразі частина третя статті 119 КЗпП зобов’язує роботодавця зберігати місце роботи, посаду та середній заробіток за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у т. ч. шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.
Держаудитслужба для аргументації своєї позиції наводить ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-4228св16, в якій суд вказує, що на момент укладання контракту військовою частиною з позивачем, мобілізація не проводилася, адже закінчилася 17 серпня 2015 р., особливий стан не був запроваджений, як не був оголошений і воєнний стан. Тож оскільки особа була звільнена з роботи відповідно до її заяви від 28 вересня 2015 р., а часткова мобілізація відповідно до мобілізаційного плану закінчилася 17 серпня 2015 р., тому укладання військового контракту особою, яка не була призвана на військову службу під час мобілізації, в особливий період, не передбачає збереження гарантій, визначених статтею 119 КЗпП.
Однак відмітимо, що судова практика з цього питання не так вже й однозначна.
