Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого — Стрільчука В. А., суддів: Карпенко С. О., Погрібного С. О., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач — ОСОБА_1, відповідачі: Державне агентство рибного господарства України, державне підприємство «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс», третя особа — Міністерство аграрної політики та продовольства України, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного агентства рибного господарства на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2015 року у складі судді Колесніченко О. В., ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2016 року у складі суддів: Ремеза В. А., Міхеєвої В. Ю., Свистунової Є. А., встановив:
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства рибного господарства України (далі — Держрибагенство України), державного підприємства «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» (далі — ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на роботі.
На обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що наказом Держрибагенства України від 6 січня 2015 року на підставі контракту № 92 від 6 січня 2015 року його призначено на посаду директора ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс».
Наказом голови Держрибагенства України № 39-к від 9 жовтня 2015 року його звільнено із займаної посади на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України, зокрема на підставі підпункту «и» пункту 5.3 контракту — систематичне невиконання без поважних причин квартального та річного фінансового плану підприємства та показників контракту.
Зазначав, що його звільнення є незаконним, оскільки він не допустив систематичного невиконання квартального та річного фінансового плану підприємства та показників контракту, до нього не застосовувалось раніше жодних заходів дисциплінарного стягнення, на момент звільнення він перебував на лікарняному, крім того, відповідачем не було отримано згоди профспілкової організації на його звільнення.
Посилаючись на наведене, просив визнати незаконним та скасувати наказ Держрибагенства України № 39-к від 9 жовтня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1, поновити його на посаді директора ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» з 9 жовтня 2015 року, стягнути з ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 9 жовтня 2015 року до моменту ухвалення рішення у справі без урахування обов'язкових щомісячних утримань.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Держрибагенства України № 39-к від 9 жовтня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1».
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» з 9 жовтня 2015 року.
Стягнуто з ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 жовтня 2015 року по 23 листопада 2015 року в сумі 2954 грн. 10 коп.
Рішення в частині поновлення на роботі, а також стягнення заробітної плати в межах місячного платежу допущено до негайного виконання.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 8 статті 36 КЗпП України було здійснено передчасно та за відсутності підстав, визначених контрактом. Позивачем не допущено систематичного невиконання квартального, річного фінансових планів підприємства, а також показників контракту. Зазначені у акті від 31 серпня 2015 року порушення були зафіксовані вперше та стосувались лише квартальної звітності, пояснення щодо їх виникнення у директора ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» не відібрано. Крім того, звільнення ОСОБА_1 здійснено без згоди профспілки ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс».
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2016 року апеляційну скаргу Держрибагенства України відхилено, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2015 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не було допущено систематичного невиконання без поважних причин квартального та річного фінансових планів підприємства та показників контракту, а тому відсутні підстави для його звільнення за підпунктом «и» пункту 5.3 контракту, є законним та обґрунтованим.
У липні 2016 року Держрибагенство України звернулося з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2016 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
Підпунктом «и» пункту 5.3 контракту № 92 від 6 січня 2015 року, укладеного між Держрибагенством України та ОСОБА_1, передбачено, що керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи органу управління, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії у разі систематичного невиконання без поважних причин квартального та річного фінансових планів підприємства та показників контракту.
Наказом № 39-к від 9 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звільнений з посади директора ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» відповідно до пункту 8 статті 36 КЗпП України на підставі службової записки головного спеціаліста з питань внутрішнього аудиту Г. М. Г. № 1-10/5 від 16 вересня 2015 року, листа Одеської обласної державної адміністрації № 6112/02-38/01/6882 від 7 жовтня 2015 року.
Згідно з службовою запискою головного спеціаліста з питань внутрішнього аудиту Г. М. Г. № 1-10/5 від 16 вересня 2015 року ОСОБА_1 у порушення пунктів 2.4, 2.5 контракту не забезпечено виконання показників контракту та фінансового плану за I та II квартали 2015 року, у зв'язку із чим внесено пропозицію про його звільнення відповідно до підпункту «и» пункту 5.3 контракту.
Листом Одеської обласної державної адміністрації № 6112/02-38/01/6882 від 7 жовтня 2015 року погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс».
Доказів незабезпечення виконання ОСОБА_1 річного фінансового плану підприємства, а також застосування до нього заходів дисциплінарних стягнень за попередні порушення фінансових планів підприємства матеріали справи не містять.
Ураховуючи, що в акті перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» від 31 серпня 2015 року зафіксовано невиконання лише квартального фінансового плану підприємства (за I та II квартали 2015 року), правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для його звільнення на підставі підпунктом «и» пункту 5.3 контракту, оскільки відсутнє систематичне невиконання без поважних причин як квартального, так і річного фінансових планів підприємства, а також показників контракту.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначились із характером спірних правовідносин, перевірили фактичні обставини справи, а також передбачені контрактом підстави для звільнення керівника підприємства, дійшли законного та обґрунтованого висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 за пунктом 8 статті 36 КЗпП України.
Безпідставними є доводи касаційної скарги, що незабезпечення позивачем виконання показників I та II кварталів 2015 року є систематичним невиконанням квартального плану, що є підставою для його звільнення на підставі підпункту «и» пункту 5.3 контракту. Згідно з підпунктом «и» пункту 5.3 контракту звільнення керівника можливе лише у разі систематичного невиконання без поважних причин квартального та річного фінансових планів підприємства та показників контракту. Зазначений сполучник «та» передбачає необхідність поєднання всіх трьох підстав — невиконання квартального фінансового плану підприємства, річного фінансового плану підприємства, показників контракту. Відтак, невиконання лише квартального плану за I та II квартали 2015 року не є підставою для звільнення ОСОБА_1 на підставі вказаного пункту контракту. Доводи про неможливість одночасного невиконання показників квартального, річного фінансових планів та показників контракту є непереконливими, оскільки для застосування підпункту «и» пункту 5.3 контракту необхідна їх систематичність, а не одночасність.
Необґрунтованими є і посилання, як на підставу для скасування оскаржуваних рішень, на порушення судами попередніх інстанцій положень частини дев'ятої статті 43 КЗпП України, а саме: необхідності зупинення провадження у справі для отримання згоди профспілки на звільнення ОСОБА_1 Судами попередніх інстанцій встановлено, що звільнення позивача за пунктом 8 статті 36 КЗпП України проведено незаконно, за відсутності підстави, передбаченої у контракті. Відтак, не було необхідності в зупиненні провадження у справі для з'ясування питання щодо отримання згоди профспілки на звільнення ОСОБА_1.
Не заслуговують на увагу також доводи касаційної скарги Держрибагенства України щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема розгляду справи за відсутності представника відповідача ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс».
З матеріалів справи убачається, що представник ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» не був присутній в судовому засіданні при ухваленні рішення судом першої інстанції, однак 23 листопада 2015 року до суду надійшов лист представника ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» Ч. Г. В., у якому повідомлено, що про судове засідання сторона повідомлена, однак прибути не зможе. Поважності причини неприбуття чи клопотання про відкладення розгляду справи представником ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» Ч. Г. В. не зазначено, у зв'язку із чим суд, заслухавши думку учасників процесу, відповідно до положень частини другої статті 169 ЦПК України (в редакції, яка була чинною на момент розгляду справи в суді першої інстанції) розглянув справу за відсутності представника ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс».
З огляду на наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень правильно застосували норми матеріального та процесуального права, підстав для скасування судових рішень попередніх інстанцій немає.
Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив:
Касаційну скаргу Державного агентства рибного господарства залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2016 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді:
С. О. Карпенко
С. О. Погрібний
О. В. Ступак
Г. І. Усик
