Згідно з пунктом 2 та 3 статті 23 КЗпП трудовий договір може укладатися або на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; або на час виконання певної роботи.
Відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП підставою припинення трудового договору може бути закінчення його строку.
Ця пiдстава припинення трудового договору застосовується для строкових трудових договорiв.
Факт закінчення строку обумовленої роботи не припиняє трудовий договір, якщо працівник продовжує працювати, а роботодавець не видає наказу про звільнення.
Відповідно до статті 391 КЗпП, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Крім того, трудові договори, переукладені один чи декілька разів (за винятком випадків укладення на визначений строк, установлений за погодженням сторін), вважаються укладеними на невизначений строк.
Припинення трудового договору пiсля закiнчення строку не вимагає заяви або жодного волевиявлення працiвника, який погодився на укладення строкового трудового договору, коли написав заяву про прийняття на роботу на умовах такого договору. Власник або уповноважений ним орган не зобов'язаний попереджати або в iнший спосiб iнформувати працiвника про подальше звiльнення. Але рекомендуємо попереджувати працівників про закінчення строку трудового договору з метою уникнення небажаних конфліктів.
Строковий трудовий договір підлягає припиненню достроково за вимогою працівника у разі його хвороби або інвалідності, які заважають виконувати роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 38 КЗпП.
У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки (частина друга ст. 3 Закону України «Про відпустки»).
Слiд ураховувати гарантiї, передбаченi для вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв (до шести рокiв ), одиноких матерiв за наявностi дитини вiком до 14 рокiв або дитини-iнвалiда (частина третя ст. 184 КЗпП), за якими у разі їх звільнення пiсля закiнчення строкового трудового договору проводиться обов'язкове працевлаштування. На перiод працевлаштування за ними зберiгається середня заробiтна плата, але не бiльш нiж три мiсяцi з дня закiнчення строкового трудового договору.
