Відповідно до статті 62 КЗпП надурочними вважаються роботи понад установлену тривалість робочого дня (ст. 52, 53 і 61 КЗпП). Тобто надурочною є робота понад установлену тривалість робочого часу за обліковий період (за підсумованого обліку робочого часу, відповідно до ст. 61 КЗпП), а також робота понад установлену графіком виходу на роботу тривалість роботи за день (зміну). Тривалість надурочної роботи не має перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік (ст. 65 КЗпП).
Залучення працівників до роботи у вихідний регламентується статтею 71 КЗпП. Відповідно до цієї статті робота у вихідні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи в ці дні допускається лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, визначених частиною другою статті 71 КЗпП.
Статтею 72 КЗпП передбачено, що робота у вихідний може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі в подвійному розмірі. Спосіб компенсації роботи у вихідний (надання іншого вихідного чи підвищення оплати) визначається за згодою сторін трудового договору і прописується в наказі про залучення працівників до такої роботи.
Інший день відпочинку для кожного працівника доцільно визначати в наказі про залучення окремих працівників до роботи у вихідний. Якщо цього не зроблено, працівник не має права самостійно визначати інший день відпочинку.
Враховуючи зазначене, години, відпрацьовані працівником у його вихідний, не є надурочними і не враховуються під час обліку надурочних робіт.
У КЗпП немає норми стосовно строків попередження працівника про залучення його до роботи у вихідний.
Згідно з частиною третьою статті 71 КЗпП залучення працівників до роботи у вихідні провадиться на підставі письмового наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу. Відповідно, працівник має бути заздалегідь попереджений про залучення його до роботи у такий день.
На нашу думку, роботодавець має право ознайомити працівника з наказом про залучення його до роботи у вихідний напередодні, оскільки, як випливає зі змісту статті 71 КЗпП, таке залучення відбувається у виняткових випадках, про які не може бути відомо заздалегідь, зокрема і за два місяці.
Слід зауважити, що відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП роботодавець зобов’язаний попередити працівників не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці — систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, установлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та ін.
Залучення працівника до роботи у його вихідний не є зміною істотних умов праці, зокрема режиму роботи.
