Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 №1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом — копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.
Згідно з пунктом 30 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26 вересня 2001 р. № 1266, якщо на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, середня заробітна плата обчислюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо.
Страхові виплати та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі копії виданого в установленому порядку листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою за основним місцем роботи, та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом.
У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, в період розрахунку за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Так, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску на 2017 рік становить: з 01.01.2017 — 40000,0 грн, з 01.05.2017 — 42100,0 грн, з 01.12.2017 — 44050,0 грн.
Слід зауважити, що розраховуючи допомогу по вагітності та пологах застрахованій особі, яка працює за сумісництвом, середньоденну заробітну плату слід визначати з фактичної заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, а доплачувати до суми допомоги по вагітності та пологах до розміру мінімальної заробітної плати не варто, оскільки за цим страховим випадком норма частини другої статті 26 Закону № 1105 реалізована за основним місцем роботи.
Обмеження суми допомоги по вагітності та пологах та допомоги по тимчасовій непрацездатності, визначене частиною четвертою статті 19 Закону № 1105 та пунктом 29 Порядку для осіб, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, має застосовуватись окремо за кожним місцем роботи, оскільки пунктом 30 Порядку передбачено обчислення сумарної зарплати, з якої розраховуються виплати, за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом лише у випадку застосування обмеження розміром максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Норми Порядку не відрізняють окремо внутрішнє та зовнішнє сумісництво.
Якщо застрахована особа на момент настання страхового випадку працює в одній установі за основним місцем роботи та як сумісник, середня заробітна плата обчислюється страхувальником окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Чинним законодавством передбачена наявність копії листка непрацездатності та довідки про заробітну плату за основним місцем роботи незалежно від того, один роботодавець у працівника чи різні. На зворотному боці оригіналу листка непрацездатності вноситься запис про розрахунок матеріального забезпечення за основним місцем роботи, а на зворотному боці його копії — про розрахунок матеріального забезпечення за місцем роботи за сумісництвом.
