Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого — Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи — підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області (далі — управління ПФУ) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки, встановила:
У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу управління ПФУ про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 21 лютого 2013 року № Ф-470 у розмірі 4235 грн. 97 коп.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі — Закон № 2464-VI) звільняється від сплати єдиного внеску як пенсіонер за віком, у зв’язку з чим оскаржувана вимога підлягає скасуванню.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 20 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2013 року, позов задовольнив: скасував вимогу управління ПФУ про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 21 лютого 2013 року № Ф-470 у розмірі 4235 грн. 97 коп.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 листопада 2013 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.
Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
На обґрунтування заяви додано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року (справа № К/800/46636/13), яка, на думку управління ПФУ, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 лютого 2014 року допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI у подібних правовідносинах.
У судовому рішенні, наданому на підтвердження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію, призначену за віком на пільгових умовах, які не досягли 60-річного віку, сплачують єдиний внесок на загальних підставах.
Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, виходив із того, що на особу, якій призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку, поширюється положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, тобто така особа звільняється від сплати за себе єдиного внеску.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI).
Таким чином, за змістом цієї норми фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах — зі зменшенням віку) та отримують відповідно до закону пенсію.
Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — № 1058-IV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі — Закон № 1788-XII) застосовуються, зокрема в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 Закону № 1788-XII та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV. Таке право виникало у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому, статтею 13 Закону № 1788-XII, на підставі пункту «а» частини першої якої, як установили суди, позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах — із зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.
Проаналізувавши наведені норми матеріального права, ураховуючи закріплені Конституцією України гарантії громадян на соціальний захист, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, не є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.
За таких обставин та ураховуючи наведене, висновок суду касаційної інстанції щодо протиправності спірних вимог відповідача ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:
У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В. В. Кривенко
Судді: М. Б. Гусак
О. А. Коротких
О. В. Кривенда
П. В. Панталієнко
О. Б. Прокопенко
О. О. Терлецький
Ю. Г. Тітов
