Львівський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого — Шинкар Т. І., суддів: Пліша М. А., Ільчишин Н. В., секретаря судового засідання — Малетич М. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у справі № 809/1341/16 за позовом Державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» до начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області Р. І. Я. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, встановив:
03.10.2016 Державне підприємство «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» (далі — Підприємство) звернулося в суд з позовом до начальника управління Держпраці в Івано-Франківській області Р. І. Я., просило скасувати постанову суб’єкта владних повноважень — начальника управління Держпраці в Івано-Франківській області Р. І. Я. № 09-01-105/204 від 08.09.2016.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління Держпраці в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що укладаючи цивільно-правовий договір про надання послуг, директор Підприємства фактично порушив вимоги ст. 24 КЗпП України, оскільки посада прибиральника службових приміщень борошномельного цеху та посада фельдшер, згідно класифікатора професій та посад ДК 003:2010, передбачені штатним розписом Підприємства, а тому допуск працівників до роботи за укладеними цивільно-правовими договорами про надання вищевказаних послуг, забороняється. У процесі виконання робіт за цивільно-правовим договором підрядник повинен діяти своїми силами і на свій страх та ризик. Також за такими договорами на підрядника не можуть поширюватись правила внутрішнього трудового розпорядку замовника, оскільки підрядник не входить до складу трудового колективу, а також на нього не поширюються гарантії та пільги, передбачені трудовим законодавством. Жодних доказів про те, що Підприємством вживались достатні заходи щодо заповнення вказаних вакансій, не надано. Укладені позивачем договори цивільно-правового характеру мають ознаки трудового, оскільки працівники виконують функції за конкретною посадою, а не індивідуально визначену роботу, результати якої можуть оформлятися актами надання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких проводиться оплата. Робота, яку виконують вказані працівники, належить до основної діяльності Підприємства. У разі якщо роботи, які виконуються за укладеним цивільно-правовим договором, відповідають вакантній посаді та виконуються регулярно, а виконавець підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку замовника, то такий договір можна вважати таким, що має ознаки трудового, що судом першої інстанції не враховано.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції — без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що Державне підприємство «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів», зареєстровано Реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області, серед видів діяльності — виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості.
У період з 16.08.2016 по 19.08.2016 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведено планову перевірку дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з питань охорони праці, трудового законодавства у ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» згідно з планом перевірок на III квартал 2016 року, затвердженого наказом від 14.06.2016 № 593-Д, на підставі наказу про проведення планової перевірки від 12.08.2016 № 782-Д та виданого направлення на проведення перевірки від 12.08.2016 № 4042 (а. с. 65-70).
За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 09-01-0055/415 від 19.08.2016.
Перевіркою встановлено порушення Підприємством вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, ч. 1 та 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», вимог ч. 5 ст. 79 КЗпП України, ч. 4 ст. 115 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про відпустки» та винесено припис № 03-01-0055/415-360 (а. с. 74).
Постановою про накладення штрафу від 08.09.2016 № 09-01-105/204 начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області накладено на ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» штраф у розмірі 87000 грн. (а. с. 10).
Вважаючи вказану постанову протиправною, Підприємство звернулось із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами — підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 № 340, головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі — Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (далі — Положення № 390).
Механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою — сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі — Порядок № 509).
Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Як це вбачається з акта перевірки № 09-01-0055/415 та протоколу про адміністративне правопорушення № 09-01-0055/356 від 19.08.2016 контролюючим органом зазначено, що директор Підприємства вчинив адміністративне правопорушення вимог трудового законодавства, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Так, перевіркою встановлено, що на ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» трудові договори оформлено не з усіма працівниками в письмовій формі шляхом видання наказу. В 2016 році Підприємство в особі директора ОСОБА_3 уклало цивільно-правові договори з ОСОБА_4 — про надання послуг по прибиранню приміщень борошномельного цеху, з ОСОБА_5 — про надання послуг по відбору проб зерна з автотранспорту та залізничних вагонів, з ОСОБА_6 — про надання послуг по наданню первинної медичної допомоги та контролю за допуск водіїв транспортних засобів до роботи.
Вказані договори цивільно-правового характеру, на переконання відповідача, мають ознаки трудового договору, а тому Підприємство здійснило фактичний допуск працівників ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до роботи без оформлення відповідних трудових договорів.
Проте, як це передбачає ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Положеннями ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків — у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що Договори з громадянами на використання їх праці можуть укладатися за трудовим або цивільно-правовим договором. Основною відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України (ст. 208 — письмова форма, ст. 626 — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків), а трудові — Кодексом законів про працю України (ст. 21 — ст. 24). Правова основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають. Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець. Таким чином, за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу.
Заборони на укладення договорів цивільно-правового характеру між підприємством і працівником на виконання робіт чи надання послуг, в тому числі, у вільний від виконання основної роботи за трудовим договором час, законодавством не встановлено.
З матеріалів справи встановлено, що Підприємством укладено наступні строкові цивільно-правові договори: № 138 від 01.08.2016 з ОСОБА_4 (Виконавець) на виконання послуг по прибиранню приміщень борошномельного цеху з терміном дії з моменту підписання і до 31.08.2016 р.; № 139 від 01.08.2016 з ОСОБА_6 (Виконавець) на виконання послуг по наданню первинної медичної допомоги та контролю за допуском водіїв транспортних засобів до роботи з терміном дії з моменту підписання і до 31.08.2016 р.; № 124 від 25.07.2016 з ОСОБА_5 (Виконавець) на виконання послуг по відбору проб зерна з автотранспорту та залізничних вагонів з терміном дії з моменту підписання і до закінчення заготівлі зерна нового врожаю.
Відповідно до умов зазначених договорів надані послуги оплачуються Підприємством (Замовником). При цьому Замовник забезпечує Виконавця всім необхідним для виконання робіт (послуг) і засобами для виконання покладених на нього обов’язків та створює безпечні умови надання послуг. За виконану роботу Замовник встановлює винагороду в розмірі, визначеному договором, за кожен повний місяць надання послуг на підставі акта виконаних робіт і затраченого часу. У випадку неможливості Виконавцем надати послуги у зв’язку з хворобою, оплата проводиться за фактично надані послуги. Водночас згідно з п. 5.8 договорів такі не носять характеру трудового в розумінні КЗпП України (а. с. 11-13).
Згідно з п. 2.3 зазначених договорів Виконавець працює в часовому режимі, встановленому Замовником, а п. 2.4 передбачає, що Замовник проводить інструктаж Виконавця з правил внутрішнього трудового розпорядку та охорони праці і протипожежної безпеки на підприємстві.
Слід зауважити, що відповідно до Розділу 12 Статуту ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» трудовий колектив Підприємства становлять усі громадяни, які працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника Підприємством. Виробничі, трудові і соціальні відносини трудового колективу адміністрацією Підприємством регулюються колективним договором (а. с. 38).
Згідно з колективним договором 2008 — 2010 рр. такий укладено, зокрема, з метою узгодження інтересів найманих працівників та адміністрації з питань, що є предметом цього договору. Положення договору поширюються на всіх найманих працівників Підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілок (а. с. 110-124).
Як встановлено зі змісту Правил внутрішнього трудового розпорядку Підприємства такі регулюють трудові відносини між адміністрацією та працівниками підприємства. Вказаними Правилами встановлено, що тривалість робочого часу становить 40 годин на тиждень з двома вихідними днями, для працівників комбінату установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями — субота та неділя. За порушення Правил внутрішнього розпорядку до працівників застосовується дисциплінарне стягнення.
При цьому, розділом 2 Правил внутрішнього трудового розпорядку на Підприємстві передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу з керівником підприємства відповідно до КЗпП України, а прийняття на роботу здійснюється на підставі заяви. До початку роботи керівник Підприємства зобов’язаний ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, умовами праці, пільгами та компенсаціями та роз’яснити його права та обов’язки.
Як вбачається з письмових заперечень на акт перевірки штатні посади прибиральника та фельдшера протягом тривало періоду залишались вакантними у зв’язку з низьким розміром посадового окладу, хоч Підприємство вживало заходів щодо заповнення вищевказаних вакансій, зокрема робило оголошення про вакансії в друкованих засобах масової інформації, зокрема, в газеті «Анонс-Контракт». ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виконували роботи в період часу, який їх влаштовував, відпочинок при наданні послуг визначали на свій розсуд, їх робота не табелювалась. Роль роботодавця полягала у забезпечені їх засобами виконання послуг та створенні безпечних умов надання послуг. При цьому Правила внутрішнього трудового розпорядку на вказаних осіб не поширювались, однак враховуючи категорію Підприємства як режимного, пожежо- і вибухонебезпечного в цивільно-правові договори внесено пункт про інструктаж з питань правил внутрішнього розпорядку, пожежної безпеки і охорони праці. На сторін укладених цивільно-правових договорів умови колективного договору не поширювались.
Відповідно до наявних в матеріалах справи письмових пояснень ОСОБА_4, прибирання борошномельного цеху комбінату здійснювалось в неробочий час за штатною посадою або у вихідні і неробочі дні на власний розсуд (а. с. 27).
Згідно з пояснень ОСОБА_4, наданих в суді першої інстанції, така є працівником Підприємства, однак прибирала приміщення борошномельного цеху після закінчення робочого дня за своєю посадою, залишалася прибирати після робочої зміни, або виконувала вказані роботи у вихідні та неробочі дні на власний розсуд, без жодного обмеження Правилами внутрішнього трудового розпорядку, та розпорядженнями адміністрації Підприємства.
З письмових пояснень ОСОБА_6 від 19.10.2016 вбачається, що надання послуг медичного характеру мало не регулярний характер, надавались в період коли повідомляла адміністрація та в разі потреби в будь який час дня (а. с. 54).
При цьому в наданих поясненнях вказаними особами зазначено, що вони не підлягали правилам внутрішнього трудового розпорядку комбінату.
Роботи, які були доручені за вказаними договорами прийнято Підприємством згідно з актами приймання виконаних робіт від 18.08.2016 та 22.08.2016, які були подані до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (а. с. 22-24, 105).
Оплата позивачем виконаних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 послуг за цивільно-правовими договорами від 25.07.2016 № 124 та від 01.08.2016 № 139 підтверджується видатковими касовими ордерами № 198 від 22.08.2016 (а. с. 25) та № 207 від 30.08.2016 (а. с. 26). Згідно з відомостями ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» на виплату грошей № 148 за серпень 2016 року ОСОБА_4 за виконання послуг за цивільно-правовим договором від 01.08.2016 № 138 отримала 434,70 грн. (а. с. 102).
При цьому, п. 3.3 вищевказаних цивільно-правових договорів передбачено, що податки і збори із винагороди Виконавця стягуються Замовником згідно з діючим законодавством України.
Як встановлено судом першої інстанції позивач стягнув з винагород, отриманих вказаними особами за виконання ними послуг передбачених цивільно-правовими договорами, податки і збори в розмірі 21 %.
Окрім того, як це встановлено судом першої інстанції, з Виконавцями робіт згідно досліджених цивільно-правових договорів не проводилось ознайомлення з колективним договором ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів», пільгами, компенсаціями, заохоченнями за успіхи в роботі та стягненнями за порушення трудової дисципліни, що встановлені таким договором. Відповідно до цивільно-правових договорів з Виконавцями лише проведено інструктаж з правил внутрішнього трудового розпорядку та охорони праці і протипожежної безпеки на підприємстві.
Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, щодо правомірності дій Підприємства на укладення цивільно-правових договорів по досліджених судом послугах та хибністю висновків відповідача щодо удаваності укладених правочинів. Досліджені цивільно-правові договори не є такими, що приховують трудові договори, оскільки такі правочини були укладені для досягнення результатів праці — отримання певних послуг, а не регулювали сам процес праці, що властиво трудовим договорам.
Також суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості застосовано розміру штраф, оскільки з врахуванням абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП штраф в розмірі 87000 грн. свідчить про застосування фінансових санкцій до Підприємства за порушення щодо двох працівників: 1450 х 2 х 30 = 87000 грн., де 1450 грн. — розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, 2 — кількість працівників, щодо яких скоєно порушення, 30 — коефіцієнт санкції, тоді як в акті перевірки № 09-01-0055/415 від 19.08.2016 вказано про, нібито, порушення трудових прав трьох осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, у п. 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.94 р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, № 303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:
Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у справі № 809/1341/16 — без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий, суддя Т. І. Шинкар
Судді: М. А. Пліш
Н. В. Ільчишин
