Міністерство праці та соціальної політики України розглянуло звернення і повідомляє.
Щодо заробітної плати працівників новоствореного підприємства, яке тимчасово не веде господарської діяльності
Відповідно до чинного законодавства кожен працівник, який працює за трудовим договором, має право на заробітну плату за виконану ним роботу (ст. 1 Закону України «Про оплату праці»).
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання, незалежно від терміну функціонування підприємства (давно працює чи новостворене), є мінімальна заробітна плата.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).
Таким чином, при виконанні найманим працівником встановленої місячної норми праці (обсягу робіт) розмір нарахованої йому заробітної плати не може бути менше законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі: 262 гривні на місяць з 1 січня, 290 гривень — з 1 квітня, 310 гривень — з 1 липня і 332 гривні — з 1 вересня 2005 року.
Слід враховувати, що якщо норма праці не виконана, оплата провадиться пропорційно виконаній нормі праці.
Підприємства госпрозрахункової сфери, керуючись наданими їм чинним законодавством правами, самостійно встановлюють форми і системи оплати праці, розміри оплати праці своїх працівників у колективному договорі, з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (ст. 15 Закону України «Про оплату праці», ст. 97 Кодексу законів про працю України).
При встановленні розмірів оплати праці підприємства мають дотримуватись міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень в оплаті праці. При цьому, якщо на підприємстві використовується праця робітників, при встановленні міжкваліфікаційних співвідношень слід враховувати, що тарифна ставка робітника I розряду не може бути меншою, ніж визначено генеральною угодою (ст. 6 Закону України «Про оплату праці»).
Пунктом 2.2 Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2004–2005 роки передбачено, що тарифна ставка робітника I розряду повинна бути встановлена на рівні, не нижчому 120 відсотків законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
При цьому на окремих підприємствах, які з об’єктивних фінансово-економічних причин не можуть виконати норму генеральної угоди щодо встановлення розміру мінімальної тарифної ставки робітника I розряду, колективним договором може встановлюватися на період не більше ніж шість місяців інший розмір мінімальної тарифної ставки робітника I розряду, який не може бути меншим ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом (частина друга ст. 14 Закону України «Про оплату праці»).
Щодо розміру доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника та можливих обмежень виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника
Виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основних трудових обов’язків передбачає заміну іншого працівника, відсутнього у зв’язку з хворобою, відпусткою, відрядженням і з інших причин і за яким відповідно до чинного законодавства зберігається місце роботи (посада).
Згідно зі статтею 105 Кодексу законів про працю України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві (установі, організації) поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, обов’язки тимчасово відсутнього працівника, провадиться доплата.
Конкретні розміри доплат встановлюються госпрозрахунковими підприємствами самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами (ст. 15 Закону України «Про оплату праці»).
В додатку до Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємств та всеукраїнськими профспілками на 2004–2005 роки доплату за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлено у розмірі до 100 відсотків тарифної ставки (окладу) відсутнього працівника.
Отже, доплата за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника може встановлюватися і у розмірі 100 відсотків тарифної ставки (окладу) відсутнього працівника. Безпосередній розмір доплати встановлюється в наказі по підприємству про доручення працівникові виконувати обов’язки тимчасово відсутнього працівника.
Що стосується обмежень щодо виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, то нормативні акти колишнього Радянського Союзу, що обмежували права підприємств з питань суміщення професій і посад, виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, розширення обсягу робіт тощо, втратили чинність.
Отже, госпрозрахункові підприємства самостійно вирішують питання покладення на керівників усіх рівнів та їх заступників виконання поряд з основною роботою додаткових обов’язків по виконанню обов’язків тимчасово відсутнього працівника та встановлення розміру доплати.
При цьому звертаємо увагу, що вищезазначене не поширюється на керівників (директорів, голів правління тощо) підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, оскільки умови та розміри їх оплати праці визначаються в контракті з дотриманням положень постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.99 р. № 859 «Про умови та розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об’єднань державних підприємств».
Крім того, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів цих установ, закладів та організацій, їх заступникам не встановлюється доплата за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників. Для інших працівників установ, закладів та окремих галузей бюджетної сфери постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 (із змінами) «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» встановлені доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників — у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (тарифної ставки) працівника, який виконує обов’язки тимчасово відсутнього працівника.
Положення постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.81 р. № 1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» та Інструкції Держкомпраці, Мінфіну СРСР і ВЦРПС стосовно застосування цієї постанови продовжують діяти в частині щодо визначення поняття суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування і збільшення обсягу робіт, виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, а також зазначення на необхідність видання наказу про доручення працівнику додаткових обов’язків у порядку суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування, збільшення обсягу робіт та виконання обов’язків відсутнього працівника.
Заступник Міністра Н. Іванова
