Комітет з питань транспорту рекомендує Верховній Раді прийняти за основу проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гарантування реалізації конституційного права людини на страйк» (№ 4639).
Під час обговорення народні депутати відзначили, що метою законопроекту є приведення законодавчих актів у відповідність із вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для виконання рішення Європейського суду у справі «Веніамін Тимошенко та інші проти України», забезпечення належного звітування перед Комітетом міністрів Ради Європи, а також усунення підстав для надходження до Європейського суду аналогічних заяв проти України.
Законопроектом пропонується внести зміни до законів України «Про транспорт» та «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Згідно з цими змінами у ст. 18 Закону «Про транспорт» визначається, що працівникам підприємств транспорту надається право на страйк відповідно до законодавства про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), а ст. 24 Закону «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» доповнюється положенням, яке забороняє проведення страйку, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу національній безпеці.
При розгляді законопроекту Комітет виходив з того, що ст. 44 Конституції України передбачено, що ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей.
Законом «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» визначено правові і організаційні засади функціонування системи заходів по вирішенню колективних трудових спорів, до числа яких належить і страйк.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», страйк – це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).
В ст. 24 цього Закону передбачені випадки, у яких проведення страйку забороняється. Так, забороняється проведення страйку за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків. Забороняється проведення страйку працівників (крім технічного та обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, суду, Збройних Сил України, органів державної влади, безпеки та правопорядку. У разі оголошення надзвичайного стану Верховна Рада України або Президент України можуть заборонити проведення страйків на строк, що не перевищує одного місяця. Подальша заборона має бути схвалена спільним актом Верховної Ради України і Президента України. У разі оголошення воєнного стану автоматично наступає заборона проведення страйків до моменту його відміни.
Водночас, у діючій редакції ст. 18 Закону «Про транспорт», встановлено, що припинення роботи (страйк) на підприємствах транспорту може бути у разі невиконання адміністрацією підприємства умов тарифних угод, крім випадків, пов'язаних з перевезенням пасажирів, обслуговуванням безперервно діючих виробництв, а також, коли страйк становить загрозу життю і здоров'ю людини.
На думку народних депутатів, положення ст. 18 Закону України «Про транспорт» є більш обмежувальним – на додаток до випадків, коли страйк створює загрозу життю або здоров’ю людей, його проведення забороняється також у випадках, «пов’язаних з перевезенням пасажирів, обслуговуванням безперервно діючих виробництв».
Рішенням Європейського суду з прав людини від 2 жовтня 2014 року у справі «Веніамін Тимошенко та інші проти України», встановлено порушення ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку з порушенням права заявників на свободу об’єднання (заявники стверджували, що заборона страйку ґрунтувалась на застарілих положеннях Закону України «Про транспорт», які передбачали безумовну заборону страйків для працівників підприємств-пасажироперевізників). Визнаючи заборону страйку порушенням, Європейський суд встановив, що така заборона не ґрунтувалася на достатньо точних і передбачуваних законодавчих актах.
За підсумками обговорення члени Комітету зазначили, що положення діючих законодавчих актів, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веніамін Тимошенко та інші проти України» вказують на доцільність приведення Закону «Про транспорт» у відповідність із Конституцією України, Законом «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» в частині гарантування права людини на страйк.
Народні депутати підтримали законопроект, прийняття якого спрямовано на запобігання подальшим порушенням прав працівників, які працюють на підприємствах транспорту, на страйк, уникнення надмірних витрат державного бюджету на виплату сатисфакції у випадках констатації Європейським судом порушень в аналогічних справах, усунення підстав для надходження до Європейського суду аналогічних заяв проти України та забезпечення належного звітування перед Комітетом міністрів Ради Європи.
За інформацією Інформаційного управління Апарату Верховної Ради України
