Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з цієї підстави допускається якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Відповідно до статті 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Частиною 3 статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та частиною 3 статті 252 КЗпП передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також а також вищого виборного органу цієї професійної спілки. Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано.
Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.
Рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.
Розглядаючи трудовий спір суд має з’ясувати, чи містить рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору правове обґрунтування такої відмови, і не вправі давати оцінку обґрунтованості самого рішення.
І лише у разі відсутності в рішенні обґрунтування відмови у наданні згоди на розірвання трудового договору власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Такий висновок міститься в рішенні Апеляційного суду Вінницької області (справа № 127/1618/17).
Первинна профспілкова організація навчального закладу прийняла рішення не надавати згоду на звільнення працівника, обґрунтувавши його тим, що адміністрацією навчального закладу допущені порушення чинного трудового законодавства, нормативних документів: не було проведено у встановлені строки консультації з профспілкою щодо працевлаштування працівників, які не забезпечені навчальним навантаженням; належним чином не організовано профорієнтаційну роботу; не забезпечено належним чином роботу приймальної комісії; не запропоновано позивачу вакантні посади, на які були прийняті нові працівники з липня по жовтень 2016 року; відмовлено позивачу у прийнятті на вакантні посади; ігнорувалися звернення первинної профспілкової організації, не надавалися на них повні, мотивовані відповіді.
Згідно з рішенням суду обґрунтована відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.
