Однією з найбільш суперечливих у проекті ТК є норма про застосування роботодавцем відеоспостереження за трудовим процесом найманого працівника.
Передусім необхідно звернути увагу, що права працівників на приватне життя захищаються ст.32 Конституції, відповідно до якої ніхто не може зазнавати втручання в особисте та сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Крім того, ст. 307 Цивільного кодексу встановлено, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку тільки за її згодою.
Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що роботодавець все-таки може здійснювати відеоспостереження за робочим місцем тільки після отримання згоди працівника.
Положення ст. 29 КЗпП, яка визначає, що, влаштовуючись або працюючи на певній посаді, працівник має право на повну достовірну інформацію про умови праці та вимоги на робочому місці. Відповідно, до такої інформації можна віднести й способи контролю за діяльністю особи.
У зв’язку із цим доцільно на рівні підзаконних нормативно-правових актів урегулювати порядок проведення відеоспостережень на підприємствах, в установах та організаціях. Як правило, це відбувається таким чином:
- видання наказу про організацію відеоспостереження, в якому необхідно чітко визначити територію, що охоплюватиме таке спостереження;
- включення пункту про функціонування системи відеоспостереження до правил внутрішнього трудового розпорядку;
- комплектування приміщень, в яких проводиться відеоспостереження, попереджувальними табличками;
- ознайомлення всіх працівників з відповідною інформацією.
Чітке встановлення правил та умов здійснення відеоспостереження дозволить запобігти масовим зловживанням з боку роботодавців.
Окрім того, слід пам’ятати, що відповідна норма проекту ТК містить таке формулювання: «якщо це зумовлено особливостями виробництва». Проте чітко встановити, які саме фактори необхідно віднести до особливостей виробництва, досить складно, що, у свою чергу, може призвести до великої кількості спорів у майбутньому.
Крім того, окрему увагу варто присвятити питанню захисту персональних даних працівників, отриманих у ході відеоспостереження, з метою уникнення розголошення приватної інформації. Серед експертів поширеною є думка про необхідність розроблення роботодавцями положень про захист персональних даних співробітників.
Це питання потребує більш детального регламентування, оскільки порушення правил захисту персональних даних особи або їх незаконне поширення можуть мати тяжкі наслідки для роботодавця, зокрема відкриття кримінального провадження.
На завершення варто зауважити, що положення проекту ТК про можливість проведення відеоспостереження потребує детального доопрацювання й, можливо, конкретизації на рівні підзаконних нормативно-правових актів.
