від 20 травня 2014 року № 1275-VII
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 1 липня 2014 року № 1556-VII,
від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII
(Установлено, що норми і положення абзаців третього-четвертого підпункту 8 пункту 8 розділу I цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, згідно із Законом України від 8 липня 2010 року № 2456-VI, враховуючи зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII)
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Кодексі законів про працю України (Відомості Верховної Ради України, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375):
1) у пункті 3 частини першої статті 36 після слів «вступ працівника» доповнити словами «або власника — фізичної особи», а після слів «альтернативну (невійськову) службу» доповнити словами «крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року»;
2) частину першу статті 40 доповнити пунктом 10 такого змісту:
«10) призову або мобілізації власника — фізичної особи під час особливого періоду»;
3) частину першу статті 431 доповнити абзацом десятим такого змісту:
«призову або мобілізації власника — фізичної особи під час особливого періоду»;
4) статтю 47 доповнити частиною третьою такого змісту:
«У разі мобілізації власника — фізичної особи свої обов’язки, визначені цією статтею, він повинен виконати протягом місяця після своєї демобілізації без застосування санкцій та штрафів»;
5) у статті 119:
частину другу після слів «Про альтернативну (невійськову) службу» доповнити словами «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
частину третю викласти в такій редакції:
«За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».
2. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
1) у статті 2101:
назву після слів «законодавства про» доповнити словом «оборону»;
у частині першій:
абзац перший після слів «законодавства про» доповнити словом «оборону»;
в абзаці другому слова «від одного до трьох» та «від семи до десяти» замінити відповідно словами «від десяти до тридцяти» та «від тридцяти до ста»;
в абзаці другому частини другої слова «від трьох до семи» та «від десяти до п’ятнадцяти» замінити відповідно словами «від тридцяти до ста» та «від ста до трьохсот»;
2) у частині першій статті 235 слова «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» замінити словами «про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
3. У Податковому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13–17, ст. 112):
1) пункт 137.8 статті 137 доповнити реченням такого змісту: «Не включаються до складу доходів проценти за користування кредитом, що не нараховуються відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
2) підпункт «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 після слів «платника податку» доповнити словами та цифрами «крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу»;
3) у пункті 165.1 статті 165:
підпункт 165.1.1 після абзацу десятого доповнити новим абзацом такого змісту:
«и) сума грошової допомоги (у тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їхніх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв’язку з мобілізацією, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та/або компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».
У зв’язку з цим абзац одинадцятий вважати абзацом дванадцятим;
доповнити підпунктом 165.1.53 такого змісту:
«165.1.53. сума ненарахованих процентів за користування кредитом відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
4) підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнити пунктом 25 такого змісту:
«25. Самозайняті особи (фізичні особи — підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь період їх військової служби звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб відповідно до розділу IV цього Кодексу, а також звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до глави 1 розділу XIV цього Кодексу.
Підставою для такого звільнення є заява самозайнятої особи та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів за місцем податкової реєстрації самозайнятої особи протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована самозайнята особа перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв’язку з виконанням обов’язків під час мобілізації, на особливий період, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).
Якщо самозайнята особа, призвана на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, то обов’язок з нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб з таких виплат на строк військової служби самозайнятої особи несе ця уповноважена особа.
Податок на доходи фізичних осіб, що був нарахований та утриманий уповноваженою особою з таких виплат фізичним особам, сплачується до бюджету демобілізованою самозайнятою особою протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій. При цьому демобілізована самозайнята особа у заяві, передбаченій у цьому пункті, зазначає дані про суми нарахованого та утриманого уповноваженою особою податку з найманих працівників протягом строку військової служби самозайнятої особи.
Податкова звітність про суми податку, нарахованого та утриманого протягом строку військової служби самозайнятої особи уповноваженою особою з найманих працівників та інших фізичних осіб, подається демобілізованою самозайнятою особою у порядку та строки, встановлені цим Кодексом, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, передбачених цим Кодексом.
Цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію».
4. У Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 15, ст. 190 із наступними змінами):
1) статтю 8 доповнити пунктом 6 такого змісту:
«6. Військовослужбовці, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, мають переважне право на укладення контракту на проходження військової служби після завершення особливого періоду»;
2) статтю 10 1 доповнити пунктом 17 такого змісту:
«17. В особливий період за рішенням командира (начальника) військової частини військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Надання військовослужбовцям інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв’язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється»;
3) статтю 14 доповнити пунктом 15 такого змісту:
«15. Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним — з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються»;
4) абзац перший пункту 2 статті 15 після слів «контракту командуванням» доповнити словами та цифрами «а також у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років».
5. Частину першу статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399; 2005 р., №№ 17 — 19, ст. 267; 2006 р., № 37, ст. 318; 2007 р., № 33, ст. 442; 2012 р., № 22, ст. 216; 2013 р., № 14, ст. 89) після слів «умов контракту командуванням» доповнити словами та цифрами «а також у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років».
6. Пункт 6 розділу І втратив чинність
(у зв’язку з втратою чинності Законом України від 17.01.2002 р. № 2984-III згідно із Законом України від 01.07.2014 р. № 1556-VII)
7. У Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 16, ст. 255; 2011 р., № 31, ст. 303; 2013 р., № 41, ст. 550; 2014 р., № 17, ст. 595; із змінами, внесеними Законом України від 27 березня 2014 року № 1169-VII):
1) частину восьму статті 4 доповнити абзацом другим такого змісту:
«На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється»;
2) у статті 6:
в абзаці другому частини другої слова «примусового вилучення чи відчуження» замінити словами «вилучення чи примусового відчуження»;
доповнити частиною третьою такого змісту:
«3. Виконання військово-транспортного обов’язку під час мобілізації, якщо не введений правовий режим воєнного чи надзвичайного стану, здійснюється згідно з Мобілізаційним планом України шляхом безоплатного залучення транспортних засобів підприємств, установ та організацій усіх форм власності для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на умовах їх повернення власникам після оголошення демобілізації.
Обсяги транспортних засобів за типами та марками, які планується залучити під час мобілізації, для підприємств, установ та організацій усіх форм власності встановлюються згідно з Мобілізаційним планом України місцевими державними адміністраціями за поданням військових комісаріатів.
Залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється військовими комісаріатами на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, які оформлюються відповідними розпорядженнями.
Приймання-передача транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюються на підставі актів приймання-передачі, в яких зазначаються відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість та інші необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби.
Повернення транспортних засобів власнику здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації.
Порядок компенсації шкоди, завданої транспортним засобам внаслідок їх залучення під час мобілізації, визначається Кабінетом Міністрів України»;
3) абзац вісімнадцятий статті 12 викласти в такій редакції:
«визначає і затверджує ліміти та норми безоплатного залучення, вилучення та примусового відчуження транспортних засобів і техніки на період мобілізації та у воєнний час»;
4) частину першу статті 21 доповнити абзацом сімнадцятим такого змісту:
«у разі реєстрації (перереєстрації), переобладнання чи зняття з обліку транспортних засобів, які можуть бути призначені для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, подавати до відповідних органів та підрозділів, що згідно із Законом України «Про дорожній рух» здійснюють державну реєстрацію та облік транспортних засобів, документи з відміткою районного (міського) військового комісаріату про постановку їх на військовий облік (зняття з військового обліку)»;
5) частину п’яту статті 22 доповнити абзацами другим і третім такого змісту:
«Військовозобов’язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов’язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров’я України».
8. У Законі України «Про військовий обов’язок і військову службу» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324 із наступними змінами):
1) у частині восьмій статті 2 слова «установлюється Міністерством оборони України та затверджується» замінити словом «встановлюється»;
2) абзац четвертий частини першої статті 18 викласти в такій редакції:
«які виконали обов’язки служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів»;
3) у частині першій статті 20:
абзац другий після слів «не менше трьох місяців» доповнити словами «військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період»;
в абзаці восьмому слово «або» виключити, а після слів «службу у військовому резерві» доповнити словами «та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період»;
4) частину першу статті 22 доповнити пунктом 5 такого змісту:
«5) для військовозобов’язаних та резервістів, які призиваються на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, — до досягнення граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві»;
5) у статті 23:
частину другу доповнити абзацом шостим такого змісту:
«для військовослужбовців, прийнятих на військову службу у разі оголошення рішення про проведення мобілізації (часткової) та (або) введення правового режиму воєнного стану — на особливий період, але не менше одного місяця»;
у частині восьмій слово «продовжується» замінити словами «а для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, — дія контракту продовжується»;
6) у частині першій статті 24:
у пункті 1 слова «громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» виключити;
доповнити пунктом 4 такого змісту:
«4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату — для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу»;
7) у статті 26:
у підпункті «б» пункту 1 частини третьої слова «абзацом четвертим» замінити словами «абзацом п’ятим»;
частину шосту доповнити пунктом «й» такого змісту:
«й) у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років»;
частину восьму викласти в такій редакції:
«8. Під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці:
1) під час проведення мобілізації:
а) жінки, які мають дитину (дітей) віком до 16 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;
б) за станом здоров’я — на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;
в) у зв’язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;
г) у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини:
виховання матір’ю (батьком) — військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання матір’ю (батьком) — військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи;
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей;
д) у зв’язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань;
е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов’язків;
2) під час воєнного стану:
а) які досягли граничного віку перебування військовозобов’язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
б) визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
в) у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі;
3) після прийняття рішення про демобілізацію:
а) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, у строки, визначені рішенням Президента України;
б) у зв’язку із закінченням строку контракту, укладеного під час особливого періоду, та небажанням проходити військову службу за новим контрактом»;
8) частини третю і дванадцяту статті 29 викласти в такій редакції:
«3. Військовозобов’язані (крім резервістів) можуть бути призвані районними (міськими) військовими комісаріатами на навчальні збори до п’яти разів строком до двох місяців кожного разу»;
«12. Резервістам на весь час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві здійснюються грошові виплати із розрахунку до двох мінімальних заробітних плат на місяць за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Розміри грошової виплати, грошового забезпечення і заохочення резервістів та порядок їх виплати визначаються Кабінетом Міністрів України»;
9) частину третю статті 37 доповнити словами «та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку»;
10) абзац другий частини другої статті 38 викласти в такій редакції:
«здійснювати реєстрацію за місцем проживання або перебування чи зняття з реєстрації призовників, військовозобов’язаних та резервістів лише в разі наявності в їхніх військово-облікових документах позначок військових комісаріатів відповідно про зняття з військового обліку або про перебування на військовому обліку за місцем проживання або перебування».
(установлено, що норми і положення абзаців третього — четвертого підпункту 8 пункту 8 розділу I застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, згідно із Законом України від 08.07.2010 р. № 2456-VI, враховуючи зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 р. № 79-VIII, згідно із Законом України від 28.12.2014 р. № 80-VIII)
9. У Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2–3, ст. 11, №№ 13–17, ст. 112; 2013 р., № 15, ст. 108, № 32, ст. 413; 2014 р., № 6–7, ст. 80, № 13, ст. 220; із змінами, внесеними Законом України від 4 липня 2013 року № 406-VII):
1) частину сьому статті 7 доповнити реченням такого змісту: «Не нараховується єдиний внесок на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період»;
2) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнити пунктом 9 2 такого змісту:
«9 2. Під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», якщо вони не є роботодавцями.
Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи — підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів фізичною особою — підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа — підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв’язку з виконанням обов’язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).
Якщо платник єдиного внеску має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, його зобов’язання, визначені підпунктами 1 (крім сплати єдиного внеску), 2, 3, 4, 5, 6, 10, 12 частини другої статті 6 цього Закону, здійснює така уповноважена особа.
Єдиний внесок, що був нарахований уповноваженою особою з таких виплат, сплачується до бюджету демобілізованою фізичною особою — підприємцем протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій. При цьому демобілізована фізична особа — підприємець у заяві, передбаченій у цьому пункті, зазначає дані про нарахований єдиний внесок на суму таких виплат уповноваженою особою протягом строку військової служби фізичної особи — підприємця.
Звітність про нарахований єдиний внесок протягом строку військової служби фізичної особи — підприємця уповноваженою особою на суми виплат найманим працівникам та іншим особам подається демобілізованою фізичною особою — підприємцем у порядку та строки, встановлені цим Законом, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, передбачених цим Законом.
Цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», та протягом усього особливого періоду».
10. Пункт 10 розділу I втратив чинність
(у зв’язку з втратою чинності Законом України від 07.04.2011 р. № 3206-VI згідно із Законом України від 14.10.2014 р. № 1700-VII)
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім абзацу третього підпункту 8 пункту 8 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2015 року.
2. Поширити дію частин другої і третьої статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», частини третьої статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України в редакції цього Закону на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію».
3. Поширити дію пункту 3, підпункту 3 пункту 4, пункту 9 розділу I цього Закону на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов’язаних — з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
4. Рекомендувати Президенту України спланувати поетапну заміну військовослужбовців, призваних під час мобілізації, за рахунок осіб, призваних на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військовослужбовців військової служби за контрактом та військовослужбовців строкової військової служби після їх відповідної підготовки.
5. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Виконуючий обов’язки
Президента України,
Голова Верховної Ради
України О. ТУРЧИНОВ
