Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232 (далі — Порядок), визначено процедуру проведення розслідування нещасних випадків і аварій, що сталися з працівниками на виробництві, обов’язки спеціальної комісії, а також обставини, за яких випадки визнаються чи не визнаються пов’язаними з виробництвом.
Згідно з вимогами пункту 42 Порядку спеціальна комісія зобов’язана одержати пояснення посадових осіб та працівників підприємства, вивчити відповідну документацію (медичну, відділу кадрів і служби охорони праці тощо), з’ясувати обставини і причини нещасного випадку та визначити, пов’язаний чи не пов’язаний нещасний випадок з виробництвом. Рішення щодо кваліфікації нещасних випадків спеціальна комісія приймає з огляду на обставини, які визначено пунктами 15 та 16 Порядку, та в окремих випадках на підставі висновків компетентних органів.
Зважаючи на ускладнення, які виникли під час проведення АТО перед спеціальними комісіями щодо виконання обов’язків, визначених Порядком, та/або отримання відповідних матеріалів і висновків компетентних органів із зони бойових дій, Держпраці вважає за можливе складання комісіями актів за формами H-5 та H-1 на зазначену категорію постраждалих працівників у разі підтвердження виконання ними трудових (посадових) обов’язків в інтересах своїх підприємств, і невиконання при цьому робіт військового характеру без висновків компетентних органів.
Під час складання цих актів комісіям із спеціальних розслідувань пропонується зазначати вид події — код «23», а причини нещасних випадків — код «33» згідно з Класифікатором (додаток 4 до Порядку).
Вид події зазначати з наступним формулюванням, залежно від обставин:«Травмування (вбивство) внаслідок ведення бойових дій інших сторін» або «Травмування (вбивство) внаслідок тимчасового перебування в зоні бойових дій, не виконуючи роботи військового характеру».
Причини нещасних випадків необхідно зазначати з наступним формулюванням:«Ведення бойових дій» або «Тимчасове перебування в зоні бойових дій, не виконуючи роботи військового характеру».
З огляду на викладене, складання актів забезпечить реалізацію статті 46 Конституції України, якою визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, у тому числі право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
