Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого, судді — Єресько Л. О., за участю: секретаря судового засідання — Шевченко О. С., представника позивача — ОСОБА_1, представника відповідача — П. К. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи — підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, встановив:
21 листопада 2016 року фізична особа — підприємець ОСОБА_3 (надалі — позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі — відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 19.10.2016 № 16-01-200/904-172 в сумі 87000 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на незгоду із висновками позапланової перевірки позивача, що набрала форму акту № 16-01-200/904 від 11.10.2016, зазначав, що ФОП ОСОБА_3 не було допущено порушень законодавства про працю, в т. ч. без належного оформлення трудових відносин з гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 Зазначав, що на момент проведення перевірки в магазині перебувало тільки дві особи гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_6, яка можливо працює у ФОП ОСОБА_7, який орендує більшу частину магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3» та здійснює свою підприємницьку діяльність у цьому ж приміщенні. Вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем не доведено факту допуску до роботи двох працівників без укладення трудового договору та не обґрунтовано розмір застосованої штрафної санкції, висновки про порушення позивачем вимог трудового законодавства зроблені відповідачем на підставі припущень та довільного трактування вимог законодавства України.
Представник позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на правомірність висновків акту перевірки. Пояснював, що у зв’язку з виявленням порушень законодавства про працю в діяльності ФОП ОСОБА_3 в Управління на підставі акту перевірки було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу у відповідності до ст. 265 КЗпП України. Зазначав що під час здійснення перевірки ФОП ОСОБА_3 посадовими особами Управління було дотримано порядок проведення перевірки та порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що 19.10.2016 за наслідками проведення перевірки додержання ФОП ОСОБА_3 законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оформленої актом від 11.10.2016 № 16-01-200/904 /а.с. 11-18, 47-55/, Управлінням Держпраці у Полтавській області видано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 16-01-200/904-172.
Згідно вищевказаної постанови № 16-01-200/904-172 від 19.10.2016 на ФОП ОСОБА_3 за порушення ч. ч. 1 та 3 ст. 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», а саме: допущення фізичних осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору, та на підставі статті 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 87000 грн /а. с. 19/.
Позивач не погодився із вказаною постановою та оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку рішенню суб’єкта владних повноважень, суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини є: Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 р. № 390.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 929-р «Питання Державної служби з питань праці» на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.
Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі — Положення).
Відповідно до п. 1 вказаного Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі — загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).
В цьому випадку Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці.
Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, встановлена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 р. № 390.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов’язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі — Інспектор).
Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Планові перевірки проводяться з періодичністю, яка визначається відповідно до критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), наведених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059.
Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Разом з тим, інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.
За результатами перевірки, що передбачено пунктом 7 Порядку № 390, складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
Механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою — сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі — Порядок).
У відповідності до п. 2 Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі — уповноважені посадові особи).
У відповідності до п. 3 Порядку уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі — справа).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно із ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приписами п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії спрямовані на приховування трудових відносин.
Частиною 2 ст. 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків — у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
У відповідності до ч. 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що 04.10.2016 Управлінням Держпраці у Полтавській області отримано від ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області листа від 30.09.2016 № 9003/9/16-01-13-02-18, яким повідомлено, що в ході проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою: АДРЕСА_1, встановлено здійснення торгівлі алкогольними та безалкогольними напоями гр. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка згідно наданого письмового пояснення, перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 на посаді продавця-стажера з 19.09.2016. Трудова угода з найманим працівником не складалась, заробітну плату (аванс) не отримувала.
04 жовтня 2016 року відповідач звернувся до Державної служби України з питань праці з листом № 3403/02-09 на отримання згоди щодо проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3
В той же день, Управлінням Держпраці у Полтавській області отримано згоду № 100/4/4.3/4.2-ДП-16 від 04.10.2016 Державної служби України з питань праці на проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 (а.с. 49).
На підставі згоди Державної служби України з питань праці № 100/4/4.3/4.2-ДП-16 від 04.10.2016 та у зв’язку з надходженням листа ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області, Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено наказ № 14011 від 05.10.2016 «Про проведення позапланових перевірок», відповідно якого, посадовим особам Управління наказано здійснити проведення позапланової перевірки, зокрема, ФОП ОСОБА_3 /а. с. 50-53/.
Відповідно до направлення на проведення перевірки суб’єкта господарювання № 1387 головному державному інспектору Управління Держпраці у Полтавській області ОСОБА_9 було доручено провести позапланову перевірку на предмет додержання законодавства з питань праці, в т. ч. оформлення трудових відносин суб’єкта господарювання — ФОП ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 20).
В період з 06.10.2016 по 11.10.2016 на підставі наказу від 05.10.2016 № 140-П, направлення на перевірку № 1387 та за згодою Державної служби України з питань праці від 04.10.2016 № 10014/4.3/4.2-ДП-16, головним державним інспектором Управління Держпраці у Полтавській області ОСОБА_9. проведено перевірку додержання ФОП ОСОБА_3 законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 11.10.2016 № 16-01-200/904 /а. с. 11-18, 47-55/.
За результатами перевірки складено акт від 11.10.2016 № 16-01-200/904 /а. с. 11-18, 47-55/, в якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_3 ч. ч. 1 та 3 ст. 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» щодо обов’язковості додержання письмової форми трудового договору з фізичною особою і недопущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Додатками до акту перевірки від 11.10.2016 № 16-01-200/904 були долучені документи: акт від 29.09.2016, складений головним державним інспектором Управління Держпраці у Полтавській області ОСОБА_9. про виконання ОСОБА_6 обов’язків продавця в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» без оформлення трудових відносин; письмові пояснення гр. ОСОБА_4 від 29.09.2016 про проходження нею стажування у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3».
Щодо обставин проведення вищевказаної перевірки допитана в ході розгляду справи в якості свідка головний державний інспектор ОСОБА_9. пояснила, що вона не виходила на позапланову перевірку за місцем здійснення ФОП ОСОБА_3 підприємницької діяльності, натомість викликала останню до управління, де у неї були відібрані письмові пояснення від 06.10.2016. На підставі даних пояснень, а також з урахуванням акту від 29.09.2016 та письмових пояснень гр. ОСОБА_4 від 29.09.2016, що були долучені до акту перевірки у додатках, ревізором і зроблено висновки про допущення позивачем вищезгаданого порушення.
Щодо обставин складення акту від 29.09.2016 та відібрання пояснень у ОСОБА_4 у складі групи по легалізації заробітної плати та зайнятості населення пояснила, що зранку 29.09.2016 отримала усне доручення керівника взяти участь у рейді робочої групи по легалізації заробітної плати та зайнятості населення разом з посадовими особами ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області.
29.09.2016 вона разом з посадовими особами ДПІ у м. Полтаві перевірено магазин «ІНФОРМАЦІЯ_3», що належить на праві оренди ФОП ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Під час рейду нею було встановлено виконання обов’язків продавця у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» гр. ОСОБА_4 без належного оформлення трудових відносин та відібрано у гр. ОСОБА_4 письмові пояснення.
В цей час у магазині також виконувала обов’язки продавця гр. ОСОБА_6, яка відмовилася від надання письмових пояснень. В усній формі пояснила, що також проходить стажування на посаду продавця без оформлення трудових відносин, про що членами робочої групи складено акт від 29.09.2016.
Оригінал акту від 29.09.2016 та письмові пояснення гр. ОСОБА_4 головним державним інспектором ОСОБА_9 залишено у себе і в подальшому долучено до матеріалів оскаржуваної перевірки.
Судом встановлено, що станом на 29.09.2016 головному державному інспектору Управління Держпраці у Полтавській області ОСОБА_9 будь-яких направлень на проведення перевірки, в т. ч. суб’єкта господарювання ФОП ОСОБА_3, не видавалося. Обгрунтування правових підстав проведення головним державним інспектором ОСОБА_9 заходів по проведенню перевірок без їх призначення не надано.
Пояснила, що брала участь у складі робочої групи по легалізації заробітної плати та зайнятості населення при проведенні фактичної перевірки ДПІ у м. Полтаві за місцем провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_3.
Доказів створення робочої групи по легалізації заробітної плати та зайнятості населення, затвердження складу такої групи, доказів на підтвердження направлення на дану перевірку, повноважень на проведення перевірки та нормативного акту, яким врегульовано повноваження групи на неодноразові вимоги суду відповідачем не надано, як не надано і обгрунтованих пояснень з даного приводу.
При цьому, пояснення гр. ОСОБА_4 від 29.09.2016 було написано на адресу Управління Держпраці у Полтавській області, а не ДПІ у м. Полтаві, якою проводилася фактична перевірка згідно наданих суду документів.
В той же час, ДПІ у м. Полтаві за наслідками перевірки направлено листа від 30.09.2016 № 9003/9/16-01-13-02-18, який став підставою для призначення перевірки ФОП ОСОБА_3.
Згідно показів свідка головного державного інспектора ОСОБА_9., 06.10.2016, в день проведення перевірки, вона не виходила за місцем провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_3, зазначеного в направленні на проведення перевірки № 1387, натомість викликала в Управління позивача та відібрала у останньої пояснення.
Таким чином, висновки щодо порушення ФОП ОСОБА_3 законодавства про працю відповідачем зроблено на підставі наданих позивачем пояснень від 06.10.2016 та письмових пояснень відібраних 29.09.2016 у гр. ОСОБА_4
При тому, особу гр. ОСОБА_5 інспектором не встановлено, особисто у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_5 не бачила, та взагалі саме прізвище даної особи вказано лише у поясненнях ФОП ОСОБА_3.
У свою чергу, в ході розгляду справи позивач відмовилася від пояснень, наданих інспектору 06.10.2016, пояснюючи тим, що головний державний інспектор ОСОБА_9 роз’яснила їй, що порушення вже встановлено згідно письмових пояснень гр. ОСОБА_4 від 29.09.2016, а тому свої пояснення вона писала з урахуванням зазначених пояснень ОСОБА_4.
У поясненнях вказувала, що прізвище ОСОБА_5 зазначила навмання, оскільки на час перевірки вже ніхто не працював у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3», хто така ОСОБА_5 їй не відомо.
Пояснювала, що з метою отримання послуг по внесенню даних про найменування та ціну нових товарних позицій алкогольних напоїв та тютюнових виробів у фіскальну пам’ять реєстратора розрахункових операцій Міні-500.02 МЕ, заводський № РРОПБ52102986, і переоцінки існуючих у продажу товарів, позивачем укладено з гр. ОСОБА_4 договір підряду від 19.09.2016.
А тому гр. ОСОБА_4 на момент проведення перевірки магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», виконувала підрядні роботи на підставі цивільно-правового договору.
Відповідно до трудового договору № 5 від 25.10.2016 гр. ОСОБА_4 була прийнята на посаду продавця продовольчих товарів з 25.10.2016 та на час проведення перевірки у ФОП ОСОБА_3 не працювала.
Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_8 підтвердила факт відібрання головним державним інспектором ОСОБА_9 у неї 29.09.2016 пояснень, однак зазначило, що дані пояснення було написано не в ході проведення позапланової перевірки позивача, а під час проведення фактичної перевірки позивача ДПІ у м. Полтаві, при цьому інспектор ОСОБА_9 не входила до складу уповноважених посадових осіб ДПІ у м. Полтаві на проведення вказаної перевірки.
Суд звертає увагу, що статтею 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. […] Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Отже, допустимість доказів — це встановлена законодавством вимога, яка обмежує використання конкретних засобів доказування та передбачає обов’язкове використання певних засобів доказування при встановленні фактичних обставин справи.
Втім, письмові пояснення гр. ОСОБА_4 від 29.09.2016 про проходження нею стажування у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» без оформлення трудових відносин не відповідають ознакам допустимого доказу для встановлення факту не оформлення найманого працівника, оскільки отримання їх головним державним інспектором ОСОБА_9. відбувалася до моменту пред’явлення останньою направлення на проведення перевірки та здійснювалася до початку проведення перевірки.
Щодо особи ОСОБА_6, відносно якої складено акт від 29.09.2016, позивач пояснювала, що названа особа можливо працює у ФОП ОСОБА_7, який орендує більшу частину магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3» та здійснює свою підприємницьку діяльність у цьому ж приміщенні. Інспектором не встановлено особу гр. ОСОБА_6 на підставі паспортних даних, а ні дати народження, ані місця проживання, тому суду також не надалося можливим встановити особу гр. ОСОБА_6.
Тож здійснюючи перевірочні заходи 29.09.2016, складаючи акти та відбираючи пояснення посадова особа відповідача — головний державний інспектор ОСОБА_9 діяла не на підставі та поза межами наданих їй повноважень, а також не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, що є порушенням критеріїв правомірності дій та рішень суб’єктів владних повноважень, визначених ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Факт перебування гр. ОСОБА_5 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» взагалі головним державним інспектором ОСОБА_9. не перевірялися. Особа гр. ОСОБА_5 також не встановлювалася на підставі паспортних даних, а тому і суду не надалося можливим встановити названу особу.
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що факт допущення ФОП ОСОБА_3 до роботи неоформлених працівників гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_4 не підтверджується належними та допустимими доказами.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_3.
При цьому відповідно до виданого направлення на проведення перевірки № 1387 контролю підлягають питання щодо дотримання вимог законодавства про працю, в т. ч. оформлення трудових відносин суб’єкта господарювання — ФОП ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Саме це положення Конституції України на найвищому рівні гарантує дотримання прав особи під час та в результаті вчинення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами (суб’єктами владних повноважень, владними суб’єктами) відносно неї юридично значущих дій або прийняття рішень.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.
Тож оскаржуване рішення прийнято не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття (п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України).
Порушення вищевказаних критеріїв правомірності рішення суб’єкта владних повноважень, є підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним та скасування.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ст. 24 КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених ст. 265 КЗпП України, для прийняття оспорюваної постанови від 19.10.2016 № 16-01-200/904-172, якою на фізичну особу — підприємця ОСОБА_3 накладено штраф в розмірі 87000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160 — 163 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив:
Адміністративного позову фізичної особи — підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.10.2016 № 16-01-200/904-172, якою на фізичну особу — підприємця ОСОБА_3 накладено штраф в розмірі 87000,00 грн.
Стягнути на користь фізичної особи — підприємця ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39777136) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 870,00 грн. (вісімсот сімдесят гривень нуль копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.
Повний текст постанови складено 22 березня 2017 року.
Суддя Л. О. Єресько
