Держпраці у листі від 25.01.2017 р. № 828/4.3/4.1-ДП-17 надало роз'яснення щодо надання працівнику щорічних відпусток.
Так право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України (ст. 2 Закону України «Про відпустки»).
Порядок і умови надання щорічних відпусток регулюються ст. 79 Кодексу законів про працю України та ст. 10 Закону України «Про відпустки». Згідно з нормами зазначених статей надання відпустки є обов’язком роботодавця.
Відповідно до ст. 6 Закону щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.
Законодавством не передбачено терміну давності, після якого втрачається працівником право на щорічні відпустки, також воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання, а тому, якщо працівник з яких ось причин не скористався своїм правом на таку відпустку за попередні роки, то він має право їх використати.
Відповідно до ст. 2 Закону заміна відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених ст. 24 цього Закону, заборонена.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом і доводяться до відома всіх працівників. При складанні графіків надання відпусток ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їхнього відпочинку.
В ч. 5 ст. 79 Кодексу законів про працю України передбачається, що конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Згідно зі ст. 28 Закону особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно з законодавством. В абз. 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України встановлено фінансову відповідальність юридичних та фізичних осіб за порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами 2— 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 3200 гривень. Цією нормою не передбачена відповідальність за кожного працівника.
Отже, ненадання працівнику щорічних відпусток є порушенням законодавства про працю, за що передбачена фінансова та адміністративна відповідальність.
