Міністерство соціальної політики України в листі від 06.03.2015 р. N 141/18/99-15 надало роз'яснення щодо оплати праці працівника під час відрядження.
Так підприємства госпрозрахункової сфери згідно зі ст. 97 КЗпП та ст. 15 Закону України «Про оплату праці» питання оплати праці своїх працівників вирішують самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (територіальними) угодами.
Тобто, умови встановлення і розміри оплати праці працівників, в тому числі і за період відрядження, підприємства визначають самостійно в колективному договорі або іншому локальному акті з дотриманням положень законодавства.
Гарантії за час відрядження встановлені ст. 121 КЗпП та Податковим кодексом України.
Відповідно до ст. 121 КЗпП працівникам, які направляються у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим від середнього заробітку, що зберігається за такими працівниками на всі робочі дні у відрядженні за графіком, установленим за місцем постійної роботи. Тобто у випадку направлення працівника у відрядження необхідно порівняти суму середньоденного заробітку і денного заробітку відповідно до умов трудового договору та у випадку, коли денний заробіток вищий від його середнього заробітку, заплатити за час відрядження заробітну плату, а якщо вищий середній заробіток, то виплачується середня заробітна плата.
Отже, за час перебування працівника у відрядженні згідно з наказом керівника підприємства йому мають здійснити виплати, передбачені ст. 121 КЗпП. У разі нарахування сум за період відрядження в меншому розмірі необхідно провести донарахування розміру оплати за дні відрядження.
