Якщо вказані працівником в заяві про звільнення причини звільнення — порушення працедавцем трудового законодавства (частина третя ст. 38 КЗпП), — не підтверджуються, або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати підставу розірвання трудового договору на частину першу статті 38 КЗпП. На цьому наголосив ВС/КЦС у постанові від 13 червня 2018 р. у справі № 741/1128/17, зіславшись на постанову ВСУ від 22 травня 2013 р. № 6-34цс13, у якій раніше була сформована відповідна правова позиція.
За результатами розгляду справи ВС/КЦС визнав незаконним і скасував наказ роботодавця про звільнення з роботи працівника на підставі частини першої статті 38 КЗпП.
Водночас оскільки судами попередніх інстанцій не було встановлено порушення роботодавцем трудового законодавства, ВС/КЦС підтвердив відсутність підстав для зміни формулювання звільнення на частину третю статті 38 КЗпП.
Також ВС/КЦС додав: у зв’язку зі скасуванням наказу про звільнення, працівник не вважається таким, який припинив трудові відносини з роботодавцем, а отже до виниклих правовідносин не застосовуються положення статтей 116, 117 КЗпП, які передбачають можливість стягнення середнього заробітку за час затримку розрахунку в разі звільнення працівника.
