Робота у святковий та неробочий день завжди оплачується в подвійному розмірі. І лише після досягнення згоди сторін працівнику за його бажанням може бути надано інший день відпочинку.
Держпраці у Кіровоградській області розповідає, що останнім часом на підприємствах приватної форми власності та у фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю, поширеним явищем стало залучення працівників до роботи у вихідні дні, а також у святкові та неробочі дні. Права працівників здебільшого порушуються, компенсація або не виплачується взагалі, або проводиться на розсуд роботодавця.
Однак чинне трудове законодавство передбачає гарантії в разі залучення працівників до роботи у вихідні, святкові або неробочі дні. За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 71 КЗпП, робота у вихідні забороняється. Така заборона поширюється на залучення працівника до роботи не в загальний вихідний — неділю, а у вихідний конкретного працівника.
Залучення окремих працівників до роботи у вихідні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації підприємства або профспілкового представника і лише у виняткових випадках, визначених законодавством та частиною другою статті 71 КЗпП, а саме для:
- відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
- відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
- виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства в цілому або його окремих підрозділів;
- виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Перелік святкових і неробочих днів встановлено статтею 73 КЗпП. Робота в ці дні не проводиться. Залучення працівників до роботи допускається у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 КЗпП. Згідно зі статтею 72 КЗпП та частиною третьою статті 107 КЗпП робота у вихідний може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
На практиці цей «інший день відпочинку» зазвичай називають відгулом, хоча трудове законодавство не надає визначення цього терміну.
Трудове законодавство встановлює заборону на залучення окремих категорій працівників до робіт у вихідні, а саме:
- працівників, яким не виповнилося 18 років (ст. 192 КЗпП); вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
- батьків, які виховують дітей без матері (в т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
- опікунів (піклувальників) (ст. 176, 1861 КЗпП).
Залучення працівників до роботи у вихідні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Таким чином, для видання наказу про роботу у вихідний необхідно мати:
- фактичну підставу, передбачену частиною другою статті 71 КЗпП;
- дозвіл профспілкової організації (має надати саме виборний орган, а не його голова) або профспілкового представника;
- згоду сторін на спосіб компенсації роботи у вихідний;
- згоду працівника виконувати доручену роботу, якщо виконання такої роботи не обумовлено трудовим договором, крім випадків тимчасового переведення без згоди працівника.
