За яким місцем роботи враховувати працівника у квоту для бронювання

На підприємстві є заброньовані працівники, які працюють за сумісництвом. За яким підприємством враховувати їх у квоту для бронювання: там, де вони працюють за основним місцем роботи, чи за місцем роботи за сумісництвом, адже обидва підприємства мають статус критично важливих?
Військовозобов’язаний, який працює на двох або більше критично важливих підприємствах, для визначення квоти для бронювання враховується лише одним роботодавцем — тим, з яким він найдовше перебуває у трудових відносинах.

Попередньою редакцією Порядку бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою КМУ від 27.01.2023 р. № 76 (далі ― Порядок № 76), було передбачено, що під час розрахунку загальної кількості військовозобов’язаних працівників враховуються, зокрема, працівники, які працюють за сумісництвом, а також особи, які мають відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з інших підстав.

Водночас Порядок № 76 не встановлював, який саме роботодавець повинен враховувати таких працівників, якщо вони перебувають у трудових відносинах з кількома критично важливими підприємствами. Відсутність відповідного механізму на практиці призводила до неоднозначного застосування цієї норми.

Постановою КМУ від 01.07.2026 р. № 862 цю прогалину було усунуто. Відтепер Порядок № 76 прямо передбачає, що військовозобов’язані, які працюють за сумісництвом на іншому критично важливому підприємстві або мають відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з інших підстав, враховуються в загальній кількості військовозобов’язаних лише одним роботодавцем — тим, з яким строк трудових відносин є найбільшим.

На думку автора, після внесення змін все одно виникає одне з найважливіших практичних питань нової редакції Порядку № 76, оскільки встановлено умову врахування працівника у квоту — строк трудових відносин має бути найбільшим, але не визначено механізму, як роботодавець повинен це перевіряти.

На практиці роботодавець не може самостійно визначити, де працівник працює довше, оскільки не має доступу до кадрових документів іншого роботодавця.

Для цього потрібна інформація про:

  • дату початку трудових відносин у кожного роботодавця;
  • те, чи не припинялися ці трудові відносини (адже нове прийняття на роботу означає новий строк трудових відносин).

Порядок № 76 не визначає, з якого документа можна отримати таку інформацію і за якою процедурою.

Теоретично, можливі кілька варіантів:

  • працівник особисто звертається до одного з роботодавців за довідкою про надання інформації про строк трудових відносин;
  • обмін інформацією між роботодавцями;
  • отримання відомостей з державних реєстрів. Якщо функціонал Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів («Оберіг») або інших державних інформаційних систем буде інтегрований з даними Пенсійного фонду, система зможе автоматично визначати роботодавця з найдовшим строком трудових відносин. Проте офіційної інформації про реалізацію такого механізму наразі немає.

Тож поки немає офіційних роз’яснень Мінекономіки або технічної реалізації в електронній системі бронювання, це питання залишається відкритим і роботодавці не мають законодавчо визначеного способу перевірити, який саме з них повинен враховувати такого працівника під час розрахунку квоти для бронювання.

Через те що вирішення питань щодо бронювання працівників є нагальним, на сьогодні роботодавцю слід отримати від працівника документальне підтвердження, за яким місцем роботи строк трудових відносин є найбільшим. Таким підтвердженням може бути довідка в довільній формі з іншого місця роботи про дату працевлаштування працівника. Це дасть змогу обґрунтувати правомірність врахування працівника під час визначення квоти для бронювання в разі виникнення спірних питань або проведення перевірки.

0