Держпраці у Закарпатській області зазначила, що міжнародні норми з питань праці та українське трудове законодавство забороняють заміну мінімальної щорічної відпустки грошовою компенсацією.
Як відомо, робота у шкідливих і важких умовах призводить до значного напруження організму і, як наслідок, — до швидкого розвитку втоми, що може погіршувати працездатність і негативно впливати на стан здоров’я працівників.
Відповідно до статті 45 Конституції кожен, хто працює, має право на відпочинок. А стаття 2 КЗпП гласить: право на відпочинок, відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, належить до основних трудових прав працівників.
Статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 132 про оплачувані відпустки (переглянутої в 1970 році), ратифікованої Україною відповідно до Закону України, передбачено, що угоди про відмову від права на мінімальну щорічну оплачувану відпустку або про невикористання такої відпустки із заміною її компенсацією чи іншим чином відповідно до національних умов визнаються недійсними або забороняються. Стаття 2 Закону «Про відпустки» забороняє заміну відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.
Вказаною статтею передбачено також виплату грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки в разі звільнення та за бажанням працівника в разі використання ним не менше ніж 24 календарних днів щорічної та додаткових відпусток. Решта днів відпустки може замінюватися грошовою компенсацією.
Водночас статтею 80 КЗпП забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом робочого року працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами.
