Якщо працівник відбув у відрядження не з основного місця роботи, а з місця відпочинку, що підтверджується транспортним квитком, який придбаний роботодавцем за власний рахунок, то вартість цього квитка включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівника як додаткове благо та оподатковується ПДФО на загальних підставах.
Відповідний висновок міститься в ІПК ДФС від 31.01.2018 р. № 369/6/99-99-13-02-03-15/ІПК.
Податківці пояснюють це тим, що відрядження — це у трудовому праві поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства для виконання службового доручення поза місцем роботи. Основне місце роботи — це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де перебуває (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься запис про роботу.
Однак відмітимо, що в підпункті 170.9.1 ПКУ, який визначає неоподатковані витрати відрядженого працівника, про такі обмеження не йдеться.
Зазначені в абзаці другому підпункту 170.9.1 ПКУ витрати не є об'єктом оподаткування лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у т. ч. електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов'язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в т. ч. чартерних рейсів.
Будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.
