Держпраці у Львівській області роз'яснює, що відповідно до частини першої статті 29 Закону «Про оплату праці», укладаючи з працівником трудовий договір (контракт), роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування із заробітної плати у випадках, передбачених законодавством.
Випадки, у яких можуть робитися відрахування із заробітної плати, передбачені у статті 127 КЗпП. Зокрема відрахування можна робити для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого та своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування.
У цих випадках власник або уповноважений ним орган має право видати наказ (розпорядження) про відрахування, але не пізніше місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.
Окрім цього відрахування можуть робитися за невідроблені дні відпустки в разі звільнення працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених у пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 КЗпП, а також у разі направлення на навчання та у зв’язку з переходом на пенсію.
Відрахування також має право робити роботодавець з метою відшкодування шкоди, завданої працівником підприємству.
Разом із тим, відповідно до частини першої статті 128 КЗпП, за кожної виплати заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20 %.
Звертаємо увагу на те, що про всі розміри та підстави відрахувань та утримань із заробітної плати, відповідно до вимог статті 110 КЗпП, роботодавець зобов’язаний повідомити працівника під час виплати заробітної плати.
