Працівник за власним бажанням може отримати відпустку без збереження заробітної плати. Перелік випадків, у яких надається така відпустка, наведено у статті 84 КЗпП.
За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік (частина друга ст. 84 КЗпП, ст. 26 Закону України «Про відпустки»).
Мінсоцполітики в листі роз’яснило, що важливими гарантіями надання відпусток без збереження заробітної плати, встановленими статтями 25 і 26 Закону, є те, що на час їх надання за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування в таких відпустках зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Види відпусток, які надаються працівникам, визначені у статті 4 Закону. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток (частина друга ст. 4 Закону). Тобто колективним чи трудовим договором можуть встановлюватись лише інші види відпусток, які не визначені у статті 4 Закону. Варто зазначити, що норма частини другої статті 4 Закону не поширюється на відпустки без збереження заробітної плати, так як такий вид відпусток визначений Законом та встановлена конкретна тривалість цих відпусток.
Мінсоцполітики наголошує, що інші види відпусток, передбачені колективним договором, угодою та трудовим договором, мають бути оплачені. Встановлення інших видів неоплачених відпусток є порушенням законодавства про працю.
Про це повідомляє Головне Управління Держпраці в Дніпропетровській області.