Верховний Суд у постанові від 18.02.2026 р. у справі № 608/2043/24 підтвердив: роботодавець зобов’язаний довести дотримання процедури переведення працівника та наявність його дійсної згоди на момент видання наказу.
Колегія суддів погодилась із висновками попередніх інстанцій, що відповідач не надав належних, достатніх і допустимих доказів законності переведення працівника на іншу нижчеоплачувану роботу.
Суд установив, що:
- заява працівника про переведення була написана 07.06.2024 р.;
- до 23.07.2024 р. вона не була передана уповноваженим особам роботодавця для опрацювання;
- працівник увесь цей час продовжував виконувати обов’язки за чинним трудовим договором;
- наказ про переведення видано лише 24.07.2024 р.
Верховний Суд наголосив: роботодавець, видаючи наказ через понад місяць після написання заяви, мав перевірити її актуальність та з’ясувати, чи існує згода працівника саме на дату переведення. Якщо цього не зроблено — переведення не може вважатися законним.
Висновок ВС: давня заява працівника сама по собі не є безумовною підставою для переведення. Необхідне підтверджене та актуальне волевиявлення працівника на момент прийняття рішення.
Практичне значення: якщо працівника перевели без актуальної згоди, він може вимагати:
- скасування наказу;
- поновлення на попередній посаді;
- стягнення різниці в заробітній платі;
- компенсації за порушення трудових прав.
Інспекція з питань праці і зайнятості населення Дніпровської міської ради
