Відповідно до ст. 7 КЗпП особливості регулювання праці працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, встановлюються законодавством.
Як зазначено у Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004 підприємець – фізична особа — це громадянин України, іноземний громадянин, особа без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність. Громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.
Фізичні особи, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, мають певні обмеження, зокрема, щодо чисельності найманих працівників. Так, залежно від обраної фізичною особою – підприємцем групи платників єдиного податку існують такі обмеження в кількості найманих працівників, яких можливо працевлаштувати:
1) перша група — не має права використовувати найману працю;
2) друга група — кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно повинна не перевищувати 10 осіб;
3) третя група — не має обмежень щодо кількості працівників.
Фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування, не мають обмежень щодо кількості найманих працівників.
Про порядок оформлення трудового договору між працівником і фізичною особою – підприємцем та його розірвання читайте у розділі порталу «Особливі категорії працівників».
