З 5 жовтня тривають комплексні заходи, спрямовані на детінізацію зайнятості та доходів населення. Управління Держпраці у Хмельницькій області визначило найпоширеніші трудові порушення:
1. Випробувальній термін без оформлення трудових відносин.
Найчастіше працівнику пропонується попрацювати безкоштовно чи за плату, значно меншу, ніж для інших працівників (йдеться про оплату «в конверті»). Такі дії є порушенням трудового законодавства, оскільки прийняття на роботу з випробуванням означає укладення трудового договору, з моменту початку роботи починає нараховуватися страховий стаж, а працівник отримує всі належні трудові права, включно з правом на повноцінну оплату праці. Єдиною суттєвою відмінністю є те, що працівника може бути звільнено як такого, що не пройшов випробування, але це не скасовує ні стажу, ні оплати праці за період випробування.
Наслідки такого випробування «без оформлення» також бувають різні. У кращому разі роботодавець згодом оформляє трудові відносини, працівник у такому разі втрачає стаж за цей період та оплату (або її частину), право на відпустку за цей період тощо. У гіршому випадку працівника так і не беруть на роботу, а на вакантне місце приймають іншого працівника на випробувальний термін. Таку схему часто застосовують до молоді (студентів старших курсів, осіб, які вперше шукають роботу).
2. Випробувальний термін перевищує три місяці.
Інше типове порушення стосується терміну випробування. Законодавство встановлює, що строк випробування не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням із відповідним комітетом профспілки, — шести місяців, якщо інше не встановлено законодавством (ст. 27 КЗпП).
3. Стажування працівників без потреби.
Потрібно розрізняти такі поняття, як випробувальний термін і стажування, оскільки стажування проводиться до початку прийому на роботу, а випробування — у процесі роботи. Трудове законодавство визначає стажування як навчання на виробництві. Згідно із законодавством, стажування може бути запропоновано лише особам, які претендують на зайняття певної посади та потребують практичного досвіду, закріплення теоретичних знань на практиці.
Роботодавці пропонують стажування будь-яким категоріям працівників на будь-який термін. Потенційним працівникам варто пам’ятати, що стажування — це навчання, отже, воно може бути платним і безоплатним, оплачуватися як за рахунок підприємства-роботодавця, так і за рахунок працівника. Тому варто зважити всі «за» і «проти». Якщо претендентові пропонують стажування, що полягає у виконанні некваліфікованої роботи, ще й на значний період, це введення в оману. Наслідком такого «стажування», швидше за все, буде відмова у прийнятті на роботу із залучанням на вакантне місце наступного стажера.
4. Праця без оформлення трудових відносин.
Це грубе порушення трудового законодавства. Особа, яка погоджується на таку «працю», має усвідомлювати, що вона не має жодних трудових прав і гарантій, а в разі спору з роботодавцем не зможе захистити своїх прав, оскільки не зможе надати доказів трудових правовідносин.
Поширеними є випадки, коли роботодавець бере працівника на роботу із застереженням про те, на які трудові права та гарантії, передбачені законодавством, можна не розраховувати. ГУ Держпраці повідомляє, що всі трудові права та гарантії поширюються на працівників, які уклали трудові договори з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, з приватними підприємцями, а також із фізичними особами. Отже, подібні умови, які часом пропонують роботодавці, є протиправними, тому останні, розуміючи це, інколи вдаються до своєрідної страховки — пропонують підписати заяву про звільнення «за власним бажанням» із відкритою датою.
5. Договір ЦПХ замість трудового — класика жанру.
Роботодавець пропонує укласти ЦПД на виконання робіт (надання послуг), який породжує не трудові, а цивільно-правові відносини. Ці відносини є правомірними, але, користуючись необізнаністю працівників, деякі роботодавці вводять їх в оману, підміняючи трудовий договір цивільно-правовою угодою. Практично це виглядає так: роботодавець пропонує «офіційне оформлення», працівник підписує договір і навіть не підозрює, що з ним уклали не трудовий, а цивільно-правовий договір, який має низку відмінностей. Зокрема в разі укладення цивільно-правових договорів громадянина не включають до колективу підприємства, установи чи організації, процес його праці не регламентовано, підрядник розподіляє час роботи й відпочинку на власний розсуд, а відносини сторін договору стосуються в основному результатів праці з визначенням предмета й ціни договору, строку його дії, якості й кількості продукції, послуг. Працівник (виконавець) не має гарантій, передбачених трудовим законодавством (стажу, права на відпустки, гарантій у разі втрати працездатності тощо).
