Заступником начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Біланинець І. Д. надано таке роз’яснення.
На строкову військову службу призивають придатних за станом здоров’я до військової служби громадян України чоловічої статі, які не мають права на звільнення або відстрочення від призову.
Призов на строкову військову службу включає проходження призовної комісії і направлення до військових частин.
День відправлення призовника у військову частину з обласного збірного пункту вважається початком проходження строкової військової служби (частина перша ст. 24 Закону № 2232).
Закінченням проходження військової служби вважають день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини в порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (частина друга ст. 24 Закону № 2232).
Положення про підготовку та проведення призову громадян України на строкову військову службу і прийняття призовників на військову службу за контрактом, затверджене постановою КМУ від 21 березня 2002 р. № 352.
Виконати свій обов’язок перед Вітчизною районний (міський) військкомат запрошує громадянина за допомогою повістки за формою, наведеною в додатку 18 до Положення № 352.
За повісткою призовник повинен прибути у встановлений строк до військкомату для відправлення на обласний збірний пункт (частина восьма ст. 15 Закону № 2232, п. 90 Положення № 352).
Повістку призовник пред’являє своєму роботодавцю. Вона і відповідна заява працівника-призовника є підставою для видання наказу про його звільнення на період служби від роботи і для надання йому трудових гарантій, передбачених частиною третьою статті 119 КЗпП. Причому це може бути як оригінал повістки, так і її засвідчена копія.
Про призов громадянина на строкову військову службу військкомат також письмово повідомляє підприємство, на якому цей громадянин працює (абзац третій п. 253 Положення № 1153/2008). Зробити це військкомат зобов’язаний у 10-денний строк (лист Міноборони).
Слід зазначити, що частина третя статті 119 КЗпП та частина друга статті 39 Закону № 2232 зобов’язує роботодавця зберігати місце роботи, посаду та середній заробіток за працівниками, які призвані на строкову військову службу під час дії особливого періоду.
Особливий період визначено в законах України «Про оборону України» і «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У листі військове відомство зазначило, що особливий період настав в Україні з моменту видання Указу Президента України «Про часткову мобілізацію».
Скасування особливого періоду буде проведено окремим Указом про демобілізацію після стабілізації обстановки на сході України. На сьогодні «скасовуючого» Указу немає, тому особливий період продовжує діяти й зараз (листи Міноборони № 322/2/6917 і від 20 жовтня 2016 р. № 316/1/9036), отже, роботодавець зобов’язаний забезпечити реалізацію гарантій, передбачених частиною третьою статті 119 КЗпП, щодо працівників, призваних на строкову військову службу, аж до закінчення особливого періоду або до дня їх фактичного звільнення з військової служби.
Зважаючи на ситуацію, що склалася на підприємстві «Х», слід дійти висновку, що підприємству було усно повідомлено рідними працівника-призовника про причини відсутності його на роботі. Отже, офіційного повідомлення працівником або військкоматом щодо призову, на адресу підприємства не надходило, відповідно, підстав для виплати середнього заробітку немає, оскільки на сьогодні офіційні причини відсутності працівника на роботі нез’ясовані.
Таким чином, з метою недопущення порушень законодавства про працю в частині виплати середнього заробітку працівнику, який призваний на строкову військову службу, підприємству необхідно надіслати запит до військкомату й отримати офіційне підтвердження усної інформації від рідних працівника, який проходить військову службу в ЗСУ. Після отримання відповіді, необхідно буде нарахувати та виплатити середній заробіток за період із початку проходження строкової військової служби, та, в подальшому, виплачувати середній заробіток відповідно до вимог статті 115 КЗпП.
