У соціально-трудових відносинах дискримінація щодо жінок є більш багатосторонньою, ніж щодо чоловіків. Це пов’язано з тим, що ринок оплачуваної праці формувався з розрахунком на чоловіків як на працівників, не перевантажених сімейними обов’язками.
Під час прийняття на роботу поширеною є дискримінація щодо неодружених молодих жінок, а також жінок, які нещодавно уклали шлюб або мають малолітніх дітей. Наприклад, роботодавець прямо обумовлює бажаний сімейний стан майбутньої працівниці, ставить уточнювальні запитання про це під час співбесіди чи в анкетах, відкрито говорить про великі витрати підприємства на працівниць, які належать до вищезазначених категорій, з огляду на забезпечення гарантованими законодавством виплатами за лікарняними, у зв’язку з вагітністю, пологами, доглядом за дітьми.
Такі особливості роботи, як відрядження та ненормований робочий день, роботодавцями часто використовуються як аргументи для обґрунтування дискримінації на основі сімейного стану.
Ці та інші дискримінаційні підходи роботодавців до підбору працівників значно ускладнюють можливості жінок реалізувати свої права на ринку праці нарівні з чоловіками.
Чоловіки зазнають дискримінації за сімейними обов’язками рідше, але санкції від роботодавця щодо них, як правило, є жорсткішими, ніж щодо жінок, оскільки роботодавець не очікує від працівника-чоловіка необхідності виконання сімейних обов’язків, вважаючи, що їх має виконувати дружина (чи інша жінка з родини).
Наприклад:
«Працівник звернувся до роботодавця з проханням установити для нього гнучкий робочий графік у зв’язку з проблемами в сім’ї та бажанням більше часу проводити з донькою. Керівник, який у подібних випадках звернення жінок позитивно вирішував питання, відмовив працівнику і попередив, що це негативно вплине на його кар’єру. Після розлучення працівник знову звернувся до роботодавця щодо встановлення гнучкого робочого графіка у зв’язку відвідуванням доньки, яка залишилась жити з матір’ю. Дозвіл на перехід на такий графік із великим випробувальним терміном працівник отримав після тривалих переговорів, які супроводжувались принизливими коментарями, а надалі – неврахуванням цього графіка при оцінюванні його роботи. Усе це призвело до зниження виробничих показників цього працівника, і він змушений був звільнитися».
Працівники із сімейними обов’язками потребують підтримки, якщо такі обов’язки обмежують їх можливості щодо професійної підготовки, початку професійної діяльності, виконання професійних обов’язків, вибудовування кар’єри. Усі працівники, як чоловіки, так і жінки, повинні мати можливість займатися трудовою діяльністю, не піддаючись дискримінації, пов’язаній з можливим конфліктом між їх роботою та сімейними обов’язками.
Джерело: Північно-Східне міжрегіональне управління Держпраці
