Працевлаштування за сумісництвом перш за все означає, що працівник уже має основне місце роботи, де зберігається його трудова книжка.
Як відомо, працівник має право укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колдоговором або угодою сторін (ст. 21 КЗпП). Зазначена норма КЗпП дає право працівникам виконувати роботу на умовах сумісництва.
Тож фахівці управління Держпраці у Хмельницькій області зазначають, що законодавством про працю не встановлено:
- обов'язку працівника повідомляти роботодавця, де він працює за сумісництвом, про звільнення з основного місця роботи;
- відповідальності роботодавця за неповідомлення його сумісником про звільнення з основного місця роботи.
Мінсоцполітики у листі висловлювало ті ж позиції.
До того ж, профільне міністерство також додавало, що роботодавець не має права відмовити працівникові в прийнятті на роботу за сумісництвом у зв’язку з тим, що в нього немає інформації про наявність у працівника основного місця роботи. Така відмова роботодавця є порушенням законодавства про працю (лист).
