Чинне законодавство про працю встановлює тривалість робочого тижня та допускає можливість відхилення від загальновстановлених норм. Одним із видів таких відхилень від нормальної тривалості робочого часу є неповний робочий час (ст. 56 КЗпП).
Неповний робочий час — це встановлений угодою сторін робочий менший нормальної його тривалості, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові обов’язки.
Статтею 50 КЗпП встановлена норма часу за тиждень — 40 год., її необхідно дотримуватися. Оскільки трудовим законодавством (ст. 56 КЗпП) встановлена на тиждень норма часу може бути зменшена за угодою між працівником і роботодавцем, тому як при прийнятті на роботу, так і згодом працівникові може встановлюватись неповний робочий день або неповний робочий тиждень (або неповний робочий тиждень з неповним робочим днем).
Виходячи з наведеного вище, установлення такого виду неповного робочого часу, як неповний робочий місяць, чинним законодавством про працю не передбачено.
