Стаття 24 Конституції України визначає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується:
- наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї;
- спеціальними заходами щодо охорони праці та здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг;
- створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством;
- правовим захистом, матеріальною та моральною підтримкою материнства й дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Трудове законодавство містить спеціальні норми, які встановлюють гарантії, зокрема, в разі прийняття на роботу жінок.
Відповідно до ст. 24 КЗпП під час працевлаштування жінка, як і чоловік, має надати певні документи, а саме: паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи згідно з вимогами про призначення на деякі посади.
Також з 18.05.2024 р. під час працевлаштування жінок, які мають медичну чи фармацевтичну спеціальність, крім наведених вище документів, обов’язково слід вимагати надання військово-облікового документа з позначкою про взяття на військовий облік, що передбачено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ від 30.12.2022 р. № 1487 (далі — Порядок № 1487).
Тож у разі працевлаштування такої кандидатки на посаду та відсутності в неї військово-облікових документів, за умови, що вона має медичну чи фармацевтичну спеціальність, слід повідомити останню про необхідність надання військово-облікового документа. У такому випадку роботодавець не відмовляє у прийнятті на роботу, а доводить до відома про необхідність надання військово-облікового документа.
Повідомлення про необхідність надання документів
згідно зі ст. 24 КЗпП та Порядком № 1487
Під час працевлаштування жінка в заяві про прийняття на роботу може відразу зазначити про певні умови праці, серед яких, наприклад, працевлаштування на неповний робочий день у зв’язку з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років тощо.
Заява про прийняття на роботу вагітної з неповним робочим часом
Звертаємо увагу, що згідно зі ст. 184 КЗпП забороняється відмовляти жінкам, які мають дітей віком до трьох років, та одиноким матерям за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю у прийнятті на роботу. Відмова в працевлаштуванні жінці, яка є вагітною або має дітей віком до трьох років, або жінці, яка є одинокою мамою, за наявності в неї дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю, є незаконною та необґрунтованою (необґрунтованою вважається невмотивована відмова у прийнятті працівника на роботу за наявності вакантних робочих місць, а також з мотивів, які не стосуються ділових якостей працівника). Така дія згідно зі ст. 172 ККУ є грубим порушенням законодавства про працю.
Як під час працевлаштування, так і в процесі роботи законодавством заборонено знижувати жінкам заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — через наявність дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю. Роботодавець, який відмовить у працевлаштуванні згаданій категорії жінок, зобов’язаний повідомити про причини такої відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено в судовому порядку.
Також під час прийняття на роботу жінок роботодавцю слід пам’ятати, що ст. 10 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. № 2694-XII заборонено застосовувати працю жінок на важких роботах і роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов’язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Статтею 176 КЗпП передбачена також заборона щодо залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні й направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років. Тож навіть за наявності згоди згаданої категорії працівниць роботодавець не повинен залучати їх до роботи в нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також направляти у відрядження.
Інша ситуація із жінками, що мають дітей віком від трьох до 14 років або дітей з інвалідністю — цю категорію працівниць роботодавець може залучати до надурочних робіт і направляти у відрядження за їх згодою, що передбачено ст. 177 КЗпП. Проте не дозволяється залучати їх до роботи в нічний час.
Важливим моментом під час працевлаштування вагітних, одиноких матерів, які мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, є те, що таким особам не встановлюється випробування під час прийняття на роботу. Проте ця норма діє лише в мирний час. В умовах воєнного стану згідно зі ст. 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX випробування може встановлюватися і для цієї категорії працівниць. На час випробувального строку на працівниць поширюються всі норми законодавства.
