Трудовий договір із надомниками рекомендується укладати в письмовій формі. Адже тільки так можна визначити всі основні й додаткові зобов’язання сторін.
Зокрема, у договорі слід зазначити найменування підприємства-роботодавця; адресу робочого місця надомника; конкретні умови праці працівника та методи її обчислення; перелік і види робіт, які виконуватиме співробітник; порядок отримання завдань і звітування за виконану роботу; умови оплати праці; строк дії договору, якщо це строковий договір, або дату початку роботи за безстроковим договором; адресу робочого місця надомника за місцем його проживання тощо.
Такий договір із працівниками-надомниками може бути як строковим, так і безстроковим, або навіть таким, що укладається на час виконання певної роботи (ст. 23 КЗпП).
Для оформлення на роботу працівник-надомник має, як і всі інші співробітники, має написати заяву про прийом на роботу із зазначенням форми праці, а роботодавець — видати наказ (розпорядження) про його прийняття на роботу й ознайомити новачка під підпис.
Крім того, відповідно до статті 24 КЗпП працівник до роботи допускається після укладення з ним трудового договору й повідомлення органу ДФСУ про прийняття такого працівника на роботу. Це стосується також і працівників-надомників.
Перед початком роботи працедавець повинен ознайомити надомника із: правилами внутрішнього трудового розпорядку; колективним договором; посадовою (робочою) інструкцією; провести інструктаж з охорони праці. До трудових книжок надомників також вносять запис про роботу в загальному порядку.
До того ж, трудовий договір із надомником розривається в загальновстановленому порядку згідно з вимогами КЗпП.
За повідомленням ГУ Держпраці у Дніпропетровській області.
