Ще більше інформації на нашому сайті KadrEX
6 листопада 2022 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 р. № 2682-IX (далі — Закон № 2682), після публікування його в «Голосі України» 5 листопада 2022 р.
Ним внесено декілька змін — розкажемо про них детальніше.
По-перше: ст. 18 і 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі — Закон № 875) Законом № 2682 викладено в новій редакції.
Тепер підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю (далі — роботодавці), не повинні:
- звітувати про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю (за підсумками 2022 р. звіт про зайнятість осіб з інвалідністю (форма № 10-ПОІ) подавати вже не потрібно). Це випливає зі змін, внесених у частину третю ст. 18 Закону № 875;
- реєструватися за своїм місцезнаходженням у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Однак, попри це, роботодавці й надалі зобов’язані:
- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, в т. ч. спеціальні робочі місця;
- створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством;
- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому КМУ.
Тобто виконувати норматив потрібно.
Як і раніше, для роботодавців, у т. ч. підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю:
- у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік;
- у кількості одного робочого місця — якщо працює від 8 до 25 осіб.
Розрахунок нормативу залишився самостійним, але окрім звичних вимог, слід враховувати норми оновленої ст. 18 Закону № 875.
Розрахунок нормативу залишився таким самим, але крім звичних вимог, слід враховувати норми ст. 18 Закону № 875. Відсилання у ст. 19 Закону № 875 до ст. 18 цього Закону є цікавим тим, що останньою передбачено: «забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості».
У новій редакції ст. 19 Закону № 875 вже немає абзацу, в якому було визначено, що «підприємства… самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону».
Не можна насильно працевлаштувати людину. Тому, на нашу думку, це слід розуміти так, що роботодавець не може бути притягненим до відповідальності за невиконання нормативу, якщо особа з інвалідністю не зверталася до нього з проханням про працевлаштування, або якщо роботодавець не працевлаштовує таку особу за наявності направлення центру зайнятості. Саме на такому принципі базувалася лінія захисту роботодавців у судах.
В оновленій частині третій ст. 18 Закону № 875 обов’язок роботодавця надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому КМУ, прописаний чіткіше. А отже вакансія (чи декілька вільних посад) для особи з інвалідністю має бути.
Також норматив із працевлаштування осіб з інвалідністю вважатиметься виконаним, якщо для працівника це основне місце роботи.
По-друге: ще одним оновленням є те, що інформація до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надходитиме автоматично з даних Пенсійного фонду України (далі — ПФУ), що містяться в Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
Якщо за інформацією ПФУ роботодавець не забезпечить виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю згідно із середньообліковою чисельністю штатних працівників, він підпадатиме під проведення перевірки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (Держпраці). А отже роботодавці нестимуть відповідальність у встановленому законом порядку, як і раніше.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю до 10 березня щороку в автоматизованому режимі на підставі даних реєстрів, що вказані вище, визначатиме роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць і надсилатиме їм розрахунок штрафної санкцій, що підлягатиме сплаті за попередній рік.
Такий розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети роботодавців (страхувальників) на вебпорталі електронних послуг ПФУ у порядку, визначеному Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з ПФУ. Наразі форма та порядок ще не встановлені, тому очікуємо на їх визначення протягом місяця, як зазначено в розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2682.
Як зазначалося, ПФУ надаватиме Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
- про створення роботодавцями робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавцями відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 Закону № 875.
Можливо, що з 2023 р., коли Державна податкова служба України та ПФУ запровадять місячну звітність з ЄСВ, дані зміняться, але поки що в Єдиному звіті маємо два такі рядки:
- «101 Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб, у т. ч.»;
- «102 працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб».
Це означає, що до їх заповнення за IV квартал слід підійти відповідально, хоча б тому, що форма Єдиного звіту не передбачає можливості виправити деякі показники «шапки» звіту. Податківці у ЗІР роз’яснюють, що не є обов’язковим заповнення страхувальником – роботодавцем рядків 07–10 у заголовній частині Податкового розрахунку у разі подання його з типом «Уточнюючий». А щоб подавати Податковий розрахунок з типом «Уточнюючий» треба, щоб була помилка в самому Розрахунку чи додатках.
Нагадаємо, що порядок обчислення середньооблікової кількості працівників для заповнення звітності розглянутий нами в журналі «Заробітна плата» № 1/2022.
По-третє: Законом № 2682 внесено також зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон про ЄСВ), якими викладено в новій редакції частину другу ст. 20 цього Закону (що має наслідком внесення змін також в інші частини цієї статті).
Серед нововведень (абзац четвертий) — обов’язок подавати відомості про працівника щодо:
- переведення на іншу роботу (посаду);
- звільнення;
- поновлення на роботі;
- призупинення/поновлення дії трудового договору;
- про присвоєння, зміну або позбавлення рангу, розряду, класу, звання, категорії, складення присяги;
- належності або неналежності осіб, які працюють, у т. ч. підприємців, або забезпечують себе роботою самостійно, до професійних спілок та/або до осіб, які підлягають обов’язковим медичним оглядам.
Персоніфіковані відомості, якщо їх немає в реєстрі застрахованих осіб, а також у разі зміни або уточнення зазначених відомостей подаються через вебпортал електронних послуг ПФУ з дотриманням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 р. № 851-IV та Закону України «Про електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 р. № 2155-VIII.
По-четверте: у разі смерті роботодавця — фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою відомості про припинення трудового договору подаються Державною службою зайнятості.
Крім того, змінами, внесеними до абзацу другий частини шостої ст. 20 Закону про ЄСВ передбачено, що фізособа може самостійно вносити щодо себе через портал ПФУ відомості, зазначені в абзаці четвертому частини другої цієї статті (див. вище).
