За статтею 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, в т. ч. у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник має бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Під час винесення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно ухвалює рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, ухвалює рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У разі визнання формулювання причин звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, якщо це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов’язаний змінити формулювання і зазначити в рішенні причину звільнення відповідно до формулювання чинного законодавства та з посиленням на статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно ухвалює рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
За наявності підстав для поновлення на роботі працівника, який був звільнений у зв’язку з повідомленням ним або членом його сім’ї про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, та за його відмови від такого поновлення орган, який розглядає трудовий спір, ухвалює рішення про виплату йому компенсації в розмірі шестимісячного середнього заробітку.
В разі затримання видання трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Під час винесення рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладання трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, в разі фактичного виконання роботи на умовах неповного робочого часу, в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно ухвалює рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати в розмірі, не нижчому від середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності в регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, ухвалене органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Також відповідно до статті 236 КЗпП у разі затримання власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримання
Крім того, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов’язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов’язок покладається, якщо звільнення чи переведення з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі (ст. 237 КЗпП).
Згідно зі статтею 2371 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв’язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
