З 01.04.2023 р. набули чинності зміни, зокрема, до п. 170.9 ПКУ, якими в новій редакції викладено правила звітування за отримані під звіт кошти, в т. ч. за час у відрядження. Про те, що змінилося, — у коментарі.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо платіжних послуг» від 12.01.2023 р. № 2888-IX (далі — Закон № 2888) в новій редакції викладено п. 170.9 ПКУ, що визначає порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів/електронних грошей, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк. Серед іншого, йдеться і про зміну умов звітування за час перебування у відрядженні.
У порівняльній таблиці в кінці статті наведено норми п. 170.9 ПКУ до і після внесення змін.
Зі структурних змін у п. 170.9 ПКУ такі:
- було три підпункти — 170.9.1, 170.9.2 і 170.9.3, стало — чотири, додався пп. 170.9.4;
- пп. 170.9.1 ПКУ структурно не змінився, а попереднім пп. 170.9.2 і 170.9.3, що визначали порядок звітування, у новій редакції відповідають пп. 170.9.3 і 170.9.4 у новій редакції;
- нова редакція пп. 170.9.2 ПКУ визначає склад підтвердних документів у разі розрахунків у безготівковому порядку.
Вважаємо, це дасть вам змогу краще орієнтуватися в змісті п. 170.9 ПКУ.
Платіжні інструменти
У новій редакції п. 170.9 ПКУ вживається новий термін «платіжні інструменти». Відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 р. № 1591-IX платіжний інструмент — персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції. Своєю чергою, платіжна інструкція — розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Найвідомішими платіжними інструментами є платіжні доручення та платіжні картки. Тому нічого нового, вжито сучасні терміни.
Підтвердження часу перебування у відрядженні
Новим абзацом у пп. 170.9.1 ПКУ встановлено, що фактична кількість днів перебування у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).
Не можна сказати, що це аж надто революційна зміна, тому що в абзацах 12 і 13 пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ були (і залишаються) норми, що сума добових визначається в разі відрядження:
- у межах України та країн, в’їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в’їзд), — згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;
- до країн, в’їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в’їзд), — згідно з наказом про відрядження за наявності документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).
У цьому ж пп. 170.9.1 ПКУ була і надалі залишається норма, що будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.
Виглядає, ніби внесені зміни — це узагальнення цих же норм. І нових документів для підтвердження факту відрядження збирати не доведеться. Але… Але як бути, якщо працівник поїхав у відрядження на один день і не проживав за місцем відрядження, не користувався транспортом за (!) місцем відрядження тощо? Чи не слід знову повертатися до практики застосування посвідчень про відрядження? Посвідчення про відрядження питання не вирішує, тому що: а) печатки не є обов’язковими до застосування, б) не є обов’язковими до застосування журнали реєстрації відряджень. Не треба робити більше припущень, ніж мінімально потрібно. Досі ж якось питань з цим не виникало.
Пам’ятаємо, що ПКУ визначає порядок (не)оподаткування коштів, виданих на відрядження чи під звіт, а не сам склад витрат на відрядження чи їх порядок врахування у складі витрат в бухобліку. Ви можете направити працівника у відрядження, відшкодувати йому всі понесені витрати і визнати витрати в бухобліку на підставі одного лише наказу, але вам доведеться їх оподаткувати ПДФО.
Ще одна зміна в пп. 170.9.1 ПКУ — додано згадку про електронні гроші. Вони стають реальністю. Тим паче що Закон № 2888 і ухвалено, щоб узаконити їх обіг у сфері податкового обліку.
Підтвердні документи та підтвердження витрат
Абзац другий пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ визначає перелік витрат, які не є доходом відрядженої особи (на проїзд, оплату вартості проживання тощо). І далі в абзаці третьому попередньої редакції цього підпункту було встановлено, що «зазначені в абзаці другому цього підпункту витрати не є об’єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді» і далі йшов перелік документів, якими можна підтвердити ці витрати.
У новій редакції, по суті, залишилось все те саме. Але перелік підтвердних документів наведено в окремому абзаці, його видозмінено і доповнено двома новими позиціями.
До підтвердних документів належать, зокрема, транспортні квитки або транспортні рахунки та багажні квитанції (у т. ч. електронні квитки). Вже немає згадки про «посадковий талон» і про «розрахункові документи про їх придбання». Але не слід радіти передчасно. У новій редакції маємо дві нові позиції:
- документи (виписки та/або відомості з рахунку), що містять визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовані платіжні інструменти;
- документи, що підтверджують виконання операції з використанням платіжних інструментів.
Тож якщо ми хочемо, щоб вартість наданого електронного квитка не оподатковувалася, все одно слід підтвердити витрати на його придбання «з використанням платіжних інструментів».
Слід вернути увагу на новий пп. 170.9.2 ПКУ. У разі якщо під час відрядження чи виконання окремих цивільно-правових дій платник податку для проведення розрахунків застосував платіжний інструмент, включаючи корпоративний (бізнесовий) платіжний інструмент або особистий платіжний інструмент чи його реквізити, вартість витрат засвідчується документом (випискою та/або відомостями з рахунку) в електронній або паперовій формі, що містить визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітований такий платіжний інструмент.
Простіше кажучи, якщо розрахувався платіжною чи корпоративною платіжною карткою, то вартість витрат засвідчується випискою з рахунку.
Подання «авансових» звітів
Попередніми редакціями пп. 170.9.2 і 170.9.3 ПКУ було встановлено, що використання підзвітних коштів підтверджувалося поданням «авансового» звіту, який слід було подати протягом п’яти банківських днів після закінчення відрядження чи витрачання коштів, отриманих під звіт. При цьому якщо під час службових відряджень відряджена особа отримала готівку з платіжної картки, звіт слід було подати протягом трьох банківських днів після завершення відрядження. А якщо відряджена особа розраховувалася платіжною карткою, звіт можна було подати протягом 10 днів (з можливим продовженням до 20-ти).
«Авансовий» звіт — Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подавався у паперовому вигляді за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 28.09.2015 р. № 841 (далі — Звіт).
Відтепер новий пп. 170.9.4 ПКУ визначає, що Звіт можна буде подавати у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Оскільки в назву Звіту додається слово «/електронних», то буде затверджено нову його форму. Малоймовірно, що вона зазнає суттєвих змін. Тому ще довгий час звітувати будемо за старою формою. Але Звіт і в такій формі вже можна підписувати електронним підписом.
А щодо строків подання Звіту і взагалі його подання, то тепер ситуація така.
Підпунктом 170.9.4 ПКУ встановлено, що Звіт складається і подається:
- за наявності оподатковуваного доходу, визначеного відповідно до пп. 170.9.1 ПКУ, з метою розрахунку суми податку;
- у разі використання платником податку готівки понад суму добових витрат (включаючи отриману із застосуванням платіжних інструментів).
У цих випадках Звіт подається до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому платник податку завершує відрядження чи завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, яка видала кошти / електронні гроші під звіт.
Звіт не складається і не подається за відсутності оподатковуваного доходу та якщо витрати було понесено з використанням платіжних інструментів:
- повністю в безготівковій формі
та/або
- для отримання готівки в межах суми добових витрат.
А як же з підтвердженням витрат на відрядження чи факту витрачання підзвітних коштів загалом? Наприклад, якщо всі розрахунки були в безготівковій формі. Звіт не подавати?
У новій редакції пп. 170.9.3 ПКУ тепер вказано так: документальне підтвердження суми фактичних витрат на відрядження або виконання окремих цивільно-правових дій шляхом надання підтвердних документів, що засвідчують суму таких витрат, <…> здійснюється платником податку до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому платник податку завершує відрядження чи завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, яка видала кошти / електронні гроші під звіт.
З цього випливає, що понесені витрати необов’язково підтверджувати Звітом, витрати підтверджують документами. Звіт — це лише узагальнення понесених витрат, і він вже не є обов’язковим. Але це тільки для цілей п. 170.9 ПКУ. Для цілей бухгалтерського обліку і надалі можна використовувати Звіт.
Готівкові розрахунки
У п. 170.9 ПКУ відтепер, вважайте, зовсім не йдеться про підтвердження витрат, понесених готівкою. Як бути? Тут все логічно. Порядок витрачання готівки визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою НБУ від 29.12.2017 р. № 148 (далі — Положення № 148). Готівка видається під звіт (п. 19):
- на закупівлю сільгосппродукції та вторсировини на строк не більше 10 робочих днів;
- на закупівлю брухту металів — на строк не більше 30 робочих днів від дня видачі готівки під звіт;
- на всі інші виробничі (господарські) потреби — на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівки під звіт.
Тому в цих випадках звітуємо у визначені строки. Це узгоджується з місячним строком підтвердження понесених витрат згідно з пп. 170.9.3 ПКУ.
Строк, на який видається готівка на відрядження, п. 19 Положення № 148 не встановлено. Отже, вона видається на строк до завершення відрядження. І відзвітувати про її використання слід протягом місяця, наступного за місяцем закінчення відрядження (пп. 170.9.3 ПКУ). Це узгоджується з нормою п. 19 Положення № 148 про те, що звітування за одержану під звіт або на відрядження готівку здійснюється відповідно до законодавства України.
Пункт 170.9 ПКУ до і після внесення змін Законом № 2888
До 01.04.2023 р. |
Після 01.04.2023 р. |
170.9.1. Податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого пп. 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: |
|
а) на відрядження — у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом. |
|
Не є доходом платника податку — фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме:
|
|
|
Фактична кількість днів перебування у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні) |
Зазначені в абзаці другому цього підпункту витрати не є об’єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов’язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо |
Зазначені в абзаці другому цього підпункту витрати не є об’єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість таких витрат. До підтвердних документів належать:
|
Включаються до оподатковуваного доходу вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми «чайових», за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плата за видовищні заходи |
|
До оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон — не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день |
|
Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відрядження членів екіпажів суден/інших транспортних засобів або суми, що спрямовуються на харчування таких членів екіпажів замість добових, якщо такі судна (інші транспортні засоби):
|
|
Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену цим підпунктом |
|
Сума добових визначається в разі відрядження: |
|
у межах України та країн, в’їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в’їзд), — згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами |
|
до країн, в’їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в’їзд), — згідно з наказом про відрядження за наявності документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні) |
|
За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів сума добових включається до оподатковуваного доходу платника податку |
|
Будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає |
|
Якщо згідно із законами країни відрядження або країн, територією яких здійснюється транзитний рух до країни відрядження, обов’язково необхідно здійснити страхування життя або здоров’я відрядженої особи чи її цивільної відповідальності (у разі використання транспортних засобів), витрати на таке страхування не включаються до оподатковуваного доходу платника податку |
|
За запитом представника контролюючого органу роботодавець/сторона, що відряджає, забезпечує за власний рахунок переклад підтвердних документів, виданих іноземною мовою |
|
б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, — у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій |
|
Для цілей цього пункту до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів/електронних грошей[1], наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, у встановлених межах, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями |
|
Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти/електронні гроші¹, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу — за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку |
|
У разі коли платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що видала такі кошти/електронні гроші, сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку. У разі недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до податкового зобов’язання платника податку за наслідками звітного (податкового) року |
|
Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим внаслідок смерті платника податку чи визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення його судом померлим, така сума утримується під час нарахування доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати |
|
|
170.9.2. У разі якщо під час відрядження чи виконання окремих цивільно-правових дій платник податку для проведення розрахунків застосував платіжний інструмент, включаючи корпоративний (бізнесовий) платіжний інструмент або особистий платіжний інструмент, чи його реквізити, вартість витрат засвідчується документом (випискою та/або відомостями з рахунку) в електронній або паперовій формі, що містить визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітований такий платіжний інструмент |
170.9.2. Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:
За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту |
170.9.3. Документальне підтвердження суми фактичних витрат на відрядження або виконання окремих цивільно-правових дій шляхом надання підтвердних документів, що засвідчують суму таких витрат, у разі здійснення безготівкових розрахунків з використанням платіжних інструментів, включаючи корпоративні (бізнесові) платіжні інструменти або особисті платіжні інструменти, чи їх реквізити, та повернення особі, яка видала кошти/електронні гроші під звіт, суми надміру витрачених коштів/електронних грошей, розмір яких розрахований згідно з пп. 170.9.1 цього пункту, здійснюється платником податку до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому платник податку:
|
170.9.3. Дія цього пункту поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей: |
|
а) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа — платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження
|
У разі якщо під час відрядження чи виконання окремих цивільно-правових дій платник податку застосував для проведення розрахунків платіжний інструмент, включаючи корпоративний (бізнесовий) платіжний інструмент або особистий платіжний інструмент, чи його реквізити та списання коштів/електронних грошей за понесеними витратами здійснюється надавачем платіжних послуг пізніше дати, коли платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії, строки, установлені цим підпунктом, продовжуються на один календарний місяць |
б) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа — платник податку застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами) |
|
|
170.9.4. Звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, складається та подається у строки, визначені пп. 170.9.3 цього пункту, платником податку (у паперовій або електронній формі (з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги») за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, у разі:
У разі якщо під час відрядження або виконання окремих цивільно-правових дій платник податку застосував платіжні інструменти, включаючи корпоративні (бізнесові) платіжні інструменти або особисті платіжні інструменти, чи їх реквізити, для проведення розрахунків у безготівковій формі та/або для отримання готівки в межах суми добових витрат та за відсутності оподатковуваного доходу, звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, не складається і не подається |
[1] У цей абзац Законом № 2888 додано лише одну зміну «/електронних грошей», тому його помічено як такий, що змін не зазнав (Прим. авт.).