Ініціатором перенесення терміну надання відпустки, узгодженого графіком, може бути як працівник, так і роботодавець. Обов’язкове перенесення на вимогу працівника.
На вимогу працівника щорічна відпустка має бути перенесена на інший період у разі (ст. 11 Закону про відпустки):
- порушення власником або вповноваженим ним органом строку письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну);
- несвоєчасної виплати працівнику зарплати за час щорічної відпустки, (не пізніше ніж за три дні до початку відпустки).
Відпустку також має бути перенесено на інший період або подовжено відповідно до частини другої статті 11 Закону про відпустки у випадках:
- тимчасової непрацездатності працівника, а також настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
- збігу щорічної відпустки з навчальною відпусткою;
- виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням зарплати.
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом.
Самостійно вирішувати такі питання працівник не має права, тобто він не може використовувати залишок відпустки на власний розсуд. Навіть якщо в разі продовження відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю невикористана частина щорічної відпустки після закінчення тимчасової непрацездатності не використовується працівником самостійно, вона має бути надана (лист Мінсоцполітики).
