Міністерство соціальної політики України в листі від 5 червня 2015 р. № 225/06/186-15 надало роз'яснення щодо використання працiвником невикористаної соцiальної вiдпустки.
Так вiдповiдно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про вiдпустки» (далi — Закон) жiнцi, яка працює i має двох або бiльше дiтей вiком до 15 рокiв, або дитину-iнвалiда, або яка усиновила дитину, матерi iнвалiда з дитинства пiдгрупи А I групи, одинокiй матерi, батьку дитини або iнвалiда з дитинства пiдгрупи А I групи, який виховує їх без матерi (у тому числi у разi тривалого перебування матерi в лiкувальному закладI), а також особi, яка взяла пiд опiку дитину або iнвалiда з дитинства пiдгрупи А I групи, чи одному iз прийомних батькiв надається щорiчно додаткова оплачувана вiдпустка тривалiстю 10 календарних днiв без урахування святкових i неробочих днiв (стаття 73 Кодексу законiв про працю України).
В ст. 5 Закону передбачено, що тривалiсть вiдпусток визначається цим Законом, iншими законами та нормативно-правовими актами України i незалежно вiд режимiв та графiкiв роботи розраховується в календарних днях.
Святковi i неробочi днi, передбаченi статтею 73 КЗпП України, якi припадають на перiод вiдпустки, у розрахунок тривалостi вiдпустки не включаються i не оплачуються, а лише продовжують її тривалiсть на вiдповiдну кiлькiсть днiв. При цьому вихiднi днi включаються у тривалiсть вiдпустки та вiдповiдно оплачуються.
У даному випадку працiвниця, якiй надана соцiальна додаткова вiдпустка вiдповiдно до статтi 19 Закону тривалiстю 10 календарних днiв з 01.05.2014 р., має приступити до роботи 14.05.2014 р.
Вiдпустка, передбачена статтею 19 Закону, визначена для окремих категорiй працiвникiв, надається на пiдставi вiдповiдних документiв, зокрема жiнцi, яка виховує дитину-iнвалiда, або яка усиновила дитину, особi, яка взяла дитину пiд опiку на пiдставi документа, що пiдтверджує вiдповiдний факт.
Згiдно iз частиною п’ятою статтi 11 Закону забороняється ненадання щорiчних вiдпусток повної тривалостi протягом двох рокiв пiдряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам вiком до вiсiмнадцяти рокiв та працiвникам, якi мають право на щорiчнi додатковi вiдпустки за роботу iз шкiдливими i важкими умовами чи з особливим характером працi.
Таким чином, заборона, що мiститься у зазначенiй нормi Закону, стосується лише щорiчних вiдпусток. Якщо працiвник, який має право на соцiальну додаткову вiдпустку, передбачену статтею 19 Закону, не виявив бажання скористатись нею протягом декiлькох рокiв, то порушення законодавства про вiдпустки з боку роботодавця не вбачається i, вiдповiдно, немає пiдстав для притягнення останнього до вiдповiдальностi. Разом з тим цей факт не позбавляє працiвника права на використання такої вiдпустки за попереднi роки.
Законодавством України не передбачено строку давностi, пiсля спливу якого втрачається право на додаткову соцiальну вiдпустку працiвникам, якi мають дiтей або повнолiтню дитину-iнвалiда з дитинства пiдгрупи А I групи. Тому якщо працiвник з певних причин не скористався цим правом i не використав цю вiдпустку за минулий рiк або ж за кiлька попереднiх рокiв, вiн має право використати її, а в разi звiльнення, незалежно вiд пiдстав, йому має бути виплачена компенсацiя за всi невикористанi днi вiдпустки згiдно iз статтею 24 Закону.
Що стосується питання використання працiвником невикористаної соцiальної вiдпустки за декiлька попереднiх рокiв у поточному роцi поспiль, то порушене питання має бути вирiшено за угодою мiж сторонами трудових вiдносин (працiвником i роботодавцем).
