Надання відпустки без збереження зарплати без заяви працівника

Такі дії вважатимуться порушенням.

Відпустка без збереження заробітної плати згідно зі ст. 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР надається за згодою сторін за сімейними обставинами та з інших причин строком не більше ніж 15 календарних днів на рік. Для відпусток без збереження заробітної плати передбачена інша процедура надання, ніж для щорічних.

Такі відпустки надаються лише за заявою працівника, яку в подальшому погоджує чи не погоджує роботодавець. Тому написання працівником заяви для надання відпустки без збереження заробітної плати є першочерговою й основною умовою.

Проте Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX (далі — Закон № 2136) встановлюються особливості надання відпусток на період дії воєнного стану. Зокрема, п. 4 ст. 12 Закону № 2136 передбачено, що у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Отже, Закон № 2136 не змінює процедури надання відпустки без збереження заробітної плати, а лише встановлює обмеження щодо строку та зарахування її до стажу роботи.

 

0