За роз’ясненнями Мінсоцполітики особи, якi провадять пiдприємницьку дiяльнiсть, є пiдприємцями. Пiдприємництвом вважається господарська дiяльнiсть, що провадиться для досягнення економiчних i соцiальних результатiв. Вiдповiдно до ст. 50 ЦКУ фiзична особа з повною цивiльною дiєздатнiстю має право на провадження пiдприємницької дiяльностi, яку не заборонено законом.
Фiзична особа — пiдприємець виконує роботи, надає послуги замовниковi як приватний пiдприємець тiльки на пiдставi цивiльно-правових договорiв (договорiв пiдряду, про надання послуг тощо).
Оскiльки провадження пiдприємницької дiяльностi регулюється нормами господарського i цивiльного права, оформлення вiдносин пiдприємства з фiзичною особою як пiдприємцем можливе лише на пiдставi цивiльно-правового договору. Фiзичнi особи, якi працюють за такими договорами, не зараховуються до штату працiвникiв пiдприємства й на них не поширюються норми трудового законодавства.
Водночас фiзична особа — пiдприємець має право працювати на умовах трудового договору. У такому разi, незважаючи на одночасне виконання робiт (надання послуг) фiзичною особою — пiдприємцем, робота цiєї особи на умовах трудового договору з вiдповiдним оформленням трудових вiдносин не може вважатися сумiсництвом.
Відповідно до ст. 21 КЗпП працiвниковi надано право реалiзувати свої здiбностi до працi через укладення трудового договору на одному чи водночас на кiлькох пiдприємствах, в установах, органiзацiях. Це дає змогу працiвникам, крiм основного трудового договору, укладати договори про роботу за сумiсництвом.
Сумiсництво — це виконання працiвником, крiм основної, iншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору, у вiльний вiд основної роботи час на тому самому або на iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї чи у фiзичної особи.
Київ = 2С
=
