Стверджується, що з наступного року мінімальна зарплата зростатиме, а пенсія, начебто, залишиться на існуючому рівні. Тут правди рівно половина — правда в тому, що мінімальна зарплата зростатиме, але, насправді, зростатиме і пенсія.
На це звертає увагу Мінсоцполітики, розвінчуючи ряд міфів про пенсійну систему.
Одним із головних досягнень Пенсійної реформи є запуск механізму автоматичного осучаснення пенсій. Кожного року пенсії автоматично перераховуються за єдиною для усіх формулою: 50% зростання інфляції плюс 50 % зростання середньої заробітної плати. На отриманий за цією формулою відсоток буде підвищено пенсії. Темпи цього зростання дають змогу не лише уникнути знецінення пенсійних виплат від інфляційних процесів, але й перекрити їх, збільшивши реальний дохід пенсіонерів.
Міф — «Накопичувальна система сьогодні не працює, тому що у людей немає зайвих грошей для відкладання на майбутнє».
Абсолютна правда — зайвих грошей справді немає. Маніпуляція в іншому — у створенні міфу про те, що після впровадження обов'язкової накопичувальної системи ці кошти, начебто, з'являться. Ні, від цього не з'являться. Ці кошти можуть з'явитися винятково у випадку збільшення доходів людей, тобто, після зростання заробітних плат.
Створення такого потрібного обов'язкового накопичувального рівня пенсійної системи, як додаткового джерела доходів пенсіонерів до основного солідарного рівня, безумовно, на часі. Але для цього не потрібно руйнувати солідарний рівень, який за будь яких умов є і буде основою пенсійної системи.
Міф — «Солідарний рівень не дозволяє забезпечити гідні пенсії».
Отже, дохідна частина Пенсійного фонду складається з надходжень від єдиного соціального внеску, що сплачується роботодавцями за офіційно зайнятих осіб, у розмірі від офіційно декларованих зарплат. Коли цих грошей не вистачає на виплату зароблених людьми пенсій — виникає дефіцит, у відповідному цій нестачі розмірі.
Чому не вистачає грошей? Причина в одному слові — «офіційно». Не є секретом, що в Україні значна частина людей працює неофіційно. Так само значна частина задекларованих офіційно працюючими доходів, із яких сплачуються внески до Пенсійного фонду, є меншими від справжніх. Деякі люди таким чином «економлять». Що відбувається далі?
Дефіцит фінансується Державним бюджетом, тобто коштами платників податків. І виникає парадоксальна ситуація, за якої чесні платники податків сплачують двічі — перший раз за своїх працівників, а другий раз за тих, хто уникає оподаткування. Парадоксальна ситуація перетворюється на абсурдну, коли такі чесні платники податків толерують неплатників, та звинувачують у наслідках кого завгодно, окрім тих, хто за їхній кошт наживається.
Вирішення проблеми дуже просте з точки зору розуміння, і, водночас, дуже складне в реалізації — детінізація ринку праці та зарплат, та нульова толерантність суспільства до неплатників податків.
