Норми Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням розрізняють поняття: «перебування у трудових відносинах» і «перший день роботи» та застосовуються в контексті закладеного у норми Порядку № 1266 змісту.
На це звертає увагу ФСС з ТВП у своєму листі.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) зарплати, на яку нарахований ЄСВ, на кількість календарних днів зайнятості (період перебування у трудових відносинах) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих із поважних причин.
Якщо в розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи (для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності), середня заробітна плата визначається, виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку (п. 28 Порядку № 1266).
Тому, якщо першим днем роботи працівника, буде день, коли він повинен був відповідно до свого графіка роботи фактично приступити до роботи, тоді середню заробітну плату необхідно обчислювати відповідно до норм пункту 28 Порядку № 1266.
Якщо страховий випадок трапився на другий день роботи працівника, розрахунковим періодом будуть календарні дні перебування у трудових відносинах перед настанням страхового випадку (п. 27 Порядку № 1266). Але у зв'язку з тим, що працівник перед настанням страхового випадку перебував у відпустці без збереження заробітної плати, яка є поважною причиною та періоди якої виключаються із розрахункового періоду, тоді середня заробітна плата обчислюється відповідно до норм пункту 28 Порядку № 1266.
