Відповідно до частини третьої статті 252 КЗпП, частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (в т. ч. структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).
Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 501/2476/15-ц за позовом працівника, який є членом виборного профспілкового органу, про визнання незаконним його звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, прийшов до таких висновків.
Протоколами засідань виборних профспілкових органів (виборного органу, членом якого є позивач, та вищого органу) відмовлено в наданні згоди на звільнення працівника за пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП з обґрунтуванням відмови, посилаючись на порушення трудових прав членів профспілки та самої профспілки, а також порушення статей 42, 43, 492, 494 КЗпП.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, послалися на вказані протоколи, згідно з якими профспілка відмовила в наданні згоди на звільнення працівника, виходили з того, що така відмова є необґрунтованою, що позивач була звільнена з дотриманням вимог чинного законодавства за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці.
Суд касаційної інстанції зробив висновок, що судами не було враховано, що перевіряючи дотримання відповідачем під час звільнення з роботи позивача вимог пункту 1 частини першої статті 40, статті 43, частини третьої статті 252 КЗпП, частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суди мають з’ясувати, чи містить рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору правове обґрунтування такої відмови, не даючи оцінки обґрунтованості самого рішення.
Така правова позиція викладена у постановах судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 1 липня 2015 р. № 6-703цс15 та від 16 грудня 2015 р. № 6-1178цс15.
Проте вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що звільнення члена виборного органу профспілки без попередньої згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації профспілки та вищестоящого органу цієї профспілки є порушенням вимог чинного трудового законодавства.
Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та вказав, що судами не надано мотивування всім доводам сторін у справі, що є обов’язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
