ВСУ розглянув позов працівника до підприємства за яким той намагався стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Цього разу ситуація полягала в тому, що з 1 липня 2015 р. до 30 вересня 2015 р. особа працювала за строковим трудовим договором провідним інженером з охорони праці. 1 жовтня 2015 р. її було прийнято на цю ж посаду в підприємстві, а 5 жовтня 2015 р. звільнено за угодою сторін. На день звільнення з роботи підприємством була нарахована, проте не виплачена зарплата, в т. ч. компенсація за невикористану відпустку, за відрядження.
На час звернення з позовом до суду фактичний розрахунок із особою проведений не був, а тому згідно зі статтею 117 КЗпП підприємство має виплатити йому середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. Особа вважала, що оскільки вона працювала на підприємстві у два періоди (1 липня 2015 р. до 30 вересня 2015 р. та з 1 жовтня 2015 р. до 5 жовтня 2015 р.), за кожним із яких за підприємством має рахуватися заборгованість із зарплати, то розмір середнього заробітку також має розраховуватися за два періоди.
ВСУ у постанові від 4 квітня 2018 р. у справі № 147/388/17-ц вказує на те, що апеляційний суд передчасно дійшов висновку про те, що між сторонами переукладався строковий трудовий договір і він вважається укладеним на невизначений строк.
Так, особу звільнено 30 вересня 2015 р. у зв'язку із закінченням строку дії строкового трудового договору, про що було внесено запис до його трудової книжки. А 1 жовтня 2015 р. позивача було прийнято на роботу на посаду провідного інженера з охорони праці та 5 жовтня 2015 р. звільнено за угодою сторін.
У зв'язку з наведеним, для визначення трудових правовідносин сторін як таких, що укладені на невизначений строк, а це потягне за собою порядок обчислення стягнутих згідно зі статтею 117 КЗпП сум, суду слід з'ясувати, як саме оформлялися трудові відносини між сторонами, а саме чи тривали фактичні трудові відносини, чи жодна із сторін не вимагала їх припинення, чи було переукладено договори, чи укладалися незалежно один від одного і, як наслідок, саме так відбулась процедура звільнення позивача з роботи.
Тож є передчасним висновок суду про те, що періоди трудових відносин позивача з відповідачем необхідно враховувати під час стягнення середнього заробітку як один період.
Залежно від установлених фактичних обставин, у т. ч. у разі доведення укладання двох окремих договорів, суду слід з'ясувати заборгованість із заробітної плати за кожним трудовим договором і вірно застосувати розрахунки середнього заробітку згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати.
