Однiєю з основних умов для встановлення працiвниковi ненормованого робочого дня є перiодичнiсть виконання роботи понад установлену тривалiсть робочого часу. Як компенсацiя за роботу на умовах ненормованого робочого дня працiвниковi надається додаткова оплачувана вiдпустка тривалiстю до семи календарних днiв.
Водночас пунктом 2 Рекомендацiй № 7 застосовувати ненормований робочий день для працiвникiв, зайнятих на роботi з неповним робочим днем, не рекомендується. Вирiшення цього питання належить до компетенцiї роботодавця.
Сумiсництво визначається як виконання працiвником, крiм основної, iншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вiльний вiд основної роботи час на тому, самому чи iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї чи в громадянина за наймом. Тобто працiвник не може виконувати в один i той самий час (наприклад, із 8:00 до 15:00) роботу як за основним мiсцем роботи, так i за сумiсництвом.
Якщо у зв'язку зi специфiкою роботи працiвник може перiодично виконувати основну роботу поза межами робочого часу, а потiм виконувати роботу за сумiсництвом, йому може бути встановлено ненормований робочий день i вiдповiдно щорiчну додаткову вiдпустку на умовах, визначених у колективному договорi.
